5 Жовтня 2022

Черниці монастиря на Хмельниччині 10 років опікуються сиротами

Related

Годинник як символ статусу

Зараз годинник є не лише приладом для вимірювання часу,...

Як легко відростити бороду і доглядати за нею

Густа щетина асоціюється із мужністю. Тому для багатьох чоловіків...

Історія життя відомого офтальмолога Федорова Святослава Миколайовича, який народився в Проскурові

Хмельницька область багата на талановитих людей. Подоляни неодноразово демонстрували...

Традиції святкування Івана Купала на Хмельниччині

Історія України  багата на звичаї, традиції, різноманітні святкування. І...

Share

 

Протягом 10 років монахині Бенедиктинки Місіонерки при монастирі отців-паллотинів у Білогір’ї піклуються про дітей з дитячих будинків. Родинний дім, як називають його діти та вихователі, розташований у приміщенні колишнього Домініканського монастиря, збудованого у 17 столітті. Про виникнення будинку сімейного типу та про його вихованців читайте у цій статті на ikhmelnychanyn.com.

“Мама” Моніка і її праця у будинку сімейного типу

Родинний дім у Білогір’ї став справжньою домівкою для 10 сиріт Хмельницької області. Їхньою офіційною опікункою призначили сестру Моніку Чернецьку, яку малюки кличуть мамою. Найстаршому вихованцю Ігорю 15 років, наймолодшій Марійці – 4 роки. 

Сестрі Моніці допомагають опікуватись сиротами ще дві черниці згромадження. Як розповіла одна із них, сестра Схоластика, їхнє згромадження, покликане доглядати за дітьми-сиротами, заснувала у 1917 р. в Київській області монахиня матір Ядвіга. У ті важкі часи було багато дітей, які втратили батьків під час Першої Світової війни або опинились в інших складних обставинах. Матінка Ядвіга спочатку сама збирала покинутих дітей і опікувалась ними. Та згодом до неї приєдналися молоді жінки, які також хотіли виховувати сиріт. 

За словами сестри Моніки, вона мріяла не лише про служіння Богу, а й про працю з дітьми, позбавленими батьківського піклування. Тому з радістю прийняла це служіння. але чи може монахиня, виховуючи дітей, підготувати їх до життя у сучасному світі? На це питання вона відповіла, що для щастя кожній людині потрібні підтримка, любов та опіка. І це якраз відповідає її покликанню. 

Сестра Моніка була тією жінкою, яка у 2012 році, коли родинний дім зустрів перших вихованців, їздила до дитячих будинків Хмельницького. Вона пригадала, що діти зовсім не звертають уваги на одяг, якщо відчувають інтерес до себе. Монахиня знайомилася з дітками, знаходила до них підхід, спільні інтереси і діти відчували, що їх люблять. А тому їм було абсолютно все одно, у якому одязі вона прийшла. 

Як проходить день у родинному домі 

День у будинку сімейного типу розпочинається о 7:30. Діти просинаються, снідають разом та йдуть у школу й на гуртки. Кожен вихованець має свої захоплення, тож після школи вони відвідують гуртки, звідки повертаються додому не раніше 7 години вечора. 

Діти готують уроки у окремій кімнаті, а щоб провести разом вільний чс, збираються в ігровій, де можна пограти у настільні ігри, каже вихованець на ім’я Максим. 

Людмилі 12 років, та з сиротинця її забрали ще зовсім малою. Однак дівчинка добре запам’ятала, як познайомилась з новою родиною. 9-річна Вероніка каже, що їхня сім’я складається з різних дітей, та в одну родину їх об’єднують батьки та любов.

Як у Білогір’ї з’явився будинок сімейного типу

Родинним домом опікується отець Павло Горай. Він розповів, що ідея створити тут будинок сімейного типу виникла ще у 2007 році. Але будівля старого монастиря була у досить занедбаному стані. Тодж знадобилось чимало часу і коштів, щоб привести її до ладу. Тепер старе приміщення не впізнати: у кімнатах сучасний ремонт, гарні меблі, а стіни у їдальні прикрашені Петриківським розписом. Все тут дихає любов’ю і турботою про дітей. 

Як згадує отець Павло, найбільш складно було відшукати монахинь, які б могли виховувати дітей. Адже це дуже непросте служіння, що вимагає повної віддачі у режимі 24/7. Настоятельки різних орденів погоджувались, що праця цікава, але казали “у нас немає покликань”. 

Що ж до фінансування, то гроші на кожну дитину виділяє держава. А облаштовувати побут та робити ремонти допомагають небайдуж люди. Кожного року діти разом із вихователями їздять на відпочинок, сказав він. 

.,.,.,.