29 Березня 2024

Черниці монастиря на Хмельниччині 10 років опікуються сиротами

Related

Як вибрати чоловічі сандалі? Поради щодо вибору чоловічого взуття

Будь-якої пори року чоловіки віддають перевагу зручному взуттю. Влітку...

Храм святих Петра і Павла на Городоччині – відродження духовної та архітектурної памʼятки 

Християнська віра є основою духовності та культури українського народу....

Яким Левич – художник з особливим баченням реальності

Творчий доробок художника Якима Левича постає не лише як...

Борис Негода – художник, який завжди зберігав оптимізм

Борис Негода завжди вирізнявся своєрідним світобаченням, особливим, притаманним лише...

Володимир Лис – композитор з кольоровим слухом

Музика - особливий вид мистецтва, який постійно “живе” поруч...

Share

 

Протягом 10 років монахині Бенедиктинки Місіонерки при монастирі отців-паллотинів у Білогір’ї піклуються про дітей з дитячих будинків. Родинний дім, як називають його діти та вихователі, розташований у приміщенні колишнього Домініканського монастиря, збудованого у 17 столітті. Про виникнення будинку сімейного типу та про його вихованців читайте у цій статті на ikhmelnychanyn.com.

“Мама” Моніка і її праця у будинку сімейного типу

Родинний дім у Білогір’ї став справжньою домівкою для 10 сиріт Хмельницької області. Їхньою офіційною опікункою призначили сестру Моніку Чернецьку, яку малюки кличуть мамою. Найстаршому вихованцю Ігорю 15 років, наймолодшій Марійці – 4 роки. 

Сестрі Моніці допомагають опікуватись сиротами ще дві черниці згромадження. Як розповіла одна із них, сестра Схоластика, їхнє згромадження, покликане доглядати за дітьми-сиротами, заснувала у 1917 р. в Київській області монахиня матір Ядвіга. У ті важкі часи було багато дітей, які втратили батьків під час Першої Світової війни або опинились в інших складних обставинах. Матінка Ядвіга спочатку сама збирала покинутих дітей і опікувалась ними. Та згодом до неї приєдналися молоді жінки, які також хотіли виховувати сиріт. 

За словами сестри Моніки, вона мріяла не лише про служіння Богу, а й про працю з дітьми, позбавленими батьківського піклування. Тому з радістю прийняла це служіння. але чи може монахиня, виховуючи дітей, підготувати їх до життя у сучасному світі? На це питання вона відповіла, що для щастя кожній людині потрібні підтримка, любов та опіка. І це якраз відповідає її покликанню. 

Сестра Моніка була тією жінкою, яка у 2012 році, коли родинний дім зустрів перших вихованців, їздила до дитячих будинків Хмельницького. Вона пригадала, що діти зовсім не звертають уваги на одяг, якщо відчувають інтерес до себе. Монахиня знайомилася з дітками, знаходила до них підхід, спільні інтереси і діти відчували, що їх люблять. А тому їм було абсолютно все одно, у якому одязі вона прийшла. 

Як проходить день у родинному домі 

День у будинку сімейного типу розпочинається о 7:30. Діти просинаються, снідають разом та йдуть у школу й на гуртки. Кожен вихованець має свої захоплення, тож після школи вони відвідують гуртки, звідки повертаються додому не раніше 7 години вечора. 

Діти готують уроки у окремій кімнаті, а щоб провести разом вільний чс, збираються в ігровій, де можна пограти у настільні ігри, каже вихованець на ім’я Максим. 

Людмилі 12 років, та з сиротинця її забрали ще зовсім малою. Однак дівчинка добре запам’ятала, як познайомилась з новою родиною. 9-річна Вероніка каже, що їхня сім’я складається з різних дітей, та в одну родину їх об’єднують батьки та любов.

Як у Білогір’ї з’явився будинок сімейного типу

Родинним домом опікується отець Павло Горай. Він розповів, що ідея створити тут будинок сімейного типу виникла ще у 2007 році. Але будівля старого монастиря була у досить занедбаному стані. Тодж знадобилось чимало часу і коштів, щоб привести її до ладу. Тепер старе приміщення не впізнати: у кімнатах сучасний ремонт, гарні меблі, а стіни у їдальні прикрашені Петриківським розписом. Все тут дихає любов’ю і турботою про дітей. 

Як згадує отець Павло, найбільш складно було відшукати монахинь, які б могли виховувати дітей. Адже це дуже непросте служіння, що вимагає повної віддачі у режимі 24/7. Настоятельки різних орденів погоджувались, що праця цікава, але казали “у нас немає покликань”. 

Що ж до фінансування, то гроші на кожну дитину виділяє держава. А облаштовувати побут та робити ремонти допомагають небайдуж люди. Кожного року діти разом із вихователями їздять на відпочинок, сказав він. 

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.