Оксана Буймістер – майстриня із Хмельницького, яка відроджує старовинні народні традиції з виготовлення ляльки-мотанки. Її унікальна авторська лялька “Намисто роду” складається з 15 фігурок, з’єднаних між собою. Жінка навчає робити мотанки як дітей, так і дорослих. Більше деталей на ikhmelnychanyn.
Майстриня розповідає, що першим джерелом знань про мотанки була її бабуся-травниця. Саме від неї Оксана отримала знання про писанкарство, лялькарство і вміння розрізняти трави. Ці відомості довгий час акумулювалися, переосмислювалися в душі майбутньої майстрині, поки не знайшли вихід у творчості, розповідає “Суспільне”.
Для чого робили мотанки
Лялька-мотанка здавна була оберегом українського народу. І це її основна функція – зробити простір жінки, її сім’ї щасливим, багатим, успішним і спокійним. Та мотанка – це не чарівна паличка, яка виконує бажання. Це, перш за все, процес налаштування, створення й отримання інсайтів. Та якщо вона робиться за певними канонами, така лялька цілком може бути оберегом родини. У магічні властивості ляльки вірили й наші пращури, які почали робити їх близько 5 тисяч років тому.
Саме тому, що у ляльки є незвичайні властивості, у неї відсутні очі, губи та вираз обличчя. Вважалося, що через намальовані риси обличчя у ляльку може вселитися нечиста сила, або, маючи очі, вона зурочить дитину. Іноді безлику ляльку прикрашали зображенням хреста.
Мотанки виготовляли шляхом намотування тканини та ниток. Шматочки між собою не зшивались. Найчастіше такі ляльки робили з маленьких шматочків тканини, соломи, чи навіть дерев’яних ложок.
Які бувають мотанки
У слов’ян лялька-мотанка мала різні призначення. Найчастіше вона використовувалась для дитячих ігор. Першою мотанкою немовляти часто була Пеленашка, яку клали у колиску. Були й декоративні ляльки, якими господині прикрашали хату, а також такі, які допомагали вдало вийти заміж, берегли подружню вірність, сприяли створенню великої сім’ї. Мотанку Подорожницю брали з собою в дорогу, а Желанніцу дівчата носили з собою поруч із люстерком і довіряли їй найпотаємніші бажання.
У день весілля молодятам дарували Нерозлучників – пару мотанок, які оберігали молоду сім’ю від невірності і сварок.
Кубишка-травниця створювала приємний мікроклімат в домі, а Очисна видаляла погану енергетику.
Щоб дитина не хворіла, для неї робили 12 маленьких ляльок, які наповнювали травами. Кожна з мотанок забирала якусь хворобу. Після того, як лялька виконувала свою функцію, її кидали у вогонь.
Із лялькою-мотанкою пов’язано багато таємниць, які передаються як народна мудрість, з уст в уста. Вони збереглися до нашого часу, тому майстрині, такі як Оксана Буймістер, продовжують створювати мотанки, відроджуючи народні традиції.
Хмельницька майстриня, взявши за основу техніку виготовлення мотанки, створила авторську ляльку “Намисто роду”. Це півтора десятка ляльок різного розміру, які з’єднані між собою червоною ниткою, що символізує єдність поколінь, а також збереження та передачу традицій і знань в роду.
