Хмельницька область багата на талановитих людей. Подоляни неодноразово демонстрували країні та всьому світу свої здібності, досягнення, наполегливість, талант. Багато тих хто народилися в нашому регіоні досягли успіху в різних професіях. Один із них Федоров Святослав Миколайович. Святослав Федоров — наш земляк, успішний офтальмолог, академік. Сьогодні ми більше поговоримо про історію життя Святослава Миколайовича. Деталі дізнайтеся на сторінках сайту ikhmelnychanyn.com.
Роки дитинства
Народився Святослав у 1927 році у невеликому місті Проскурів. Батько був командиром 3-го полку 1-ї Запорізької дивізії Червоного козацтва. Коли Святославу було п’ять років його батько Микола Федоров отримав призначення на посаду командира кавалерійської дивізії у Кам’янці-Подільському. Тому їхня родина переїхала жити у службову садибу. Будинок мав шість кімнат, величезний сад, справжню стайню. Зрозуміло, що дивлячись на успішну кар’єру свого батька Святослав хотів стати військовим. Але батьки бачили схильність сина до інженерії.
У 1938 році Миколу Федорова заарештували. Його звинуватили за зв’язок із ворогом. Сім’я змушена була покинути Хмельниччину та поїхати в Новочеркаськ. Через те, що мати постійно працювала, не могла достатньо часу приділити Святославу, тому хлопець виховувався за допомогою книг. Його кумирами були Павка Корчагін, Джек Лондон, д’Артаньян.
Коли юнакові було 14 років, почалася війна. Федоров просився на фронт, але його не взяли. Натомість евакуювали з матір’ю у Вірменію. Святослав поступив у артилерійську спецшколу, далі перевівся у 11 спецшколу ВВС у Ростові. Було кілька вильотів на навчальному літаку, але життя Федорова склалося по-іншому. Все вирішилося в один вечір. Святослав поспішав на свято в училище, побіг за трамваєм, стрибнув на ходу, проте стався нещасний випадок і юнак потрапив під колеса. У лікарні йому ампутували ступні і третину гомілки. Зрозуміло, що про кар’єру льотчика мова вже не йшла. Федоров перевівся у звичайну школу.
Перші кроки в медицині
Так як льотчиком Святослав не зміг стати через інвалідність, юнак вступив у Ростовський медичний інститут. Захопився Федоров плаванням, у воді не відчував вад зі здоров’ям, тому розвинув силу волі та впевненості в собі. Саме під час змагання з плавання хлопець зрозумів, що може те, чого не можуть інші. І якщо людина зможе подолати себе, то подолає і всі інші труднощі, які зустрічаються на життєвому шляху.
Що стосується навчання, то особливих успіхів не мав, планував стати хірургом. Але коли в інституті почали вивчати курс офтальмології, то Святослав зрозумів, що це його стихія. Федорова на шостому курсі навіть почали брати на операції, як асистента. Вперше Святослав Федоров провів оперативне втручання у 1951 року, а через рік закінчив вищий навчальний заклад. Взагалі, він мав бути асистентом у хірурга, але лікар вийшов з операційної та сказав аби Станіслав оперував самостійно.
Свою кар’єру офтальмолога Федоров розпочав у Ростовській області, у станиці Вешенській. Молодому спеціалісту доводилося оперувати у маленькій провінційній лікарні. Далі Святослав Миколайович став начальником “швидкої допомоги” у містечку Листів. Офтальмологічне відділення складалося з 25 ліжко-місць. Проте молодий фахівець розумів, що значних висот у цьому місті він не доб’ється.
Успіхи в офтальмології
У 1953 році помер Йосип Сталін і батька Федорова було реабілітовано. Станіслава Миколайовича прийняли в ординатуру Ростовського медичного інституту. Наш земляк трохи працював ординатором у Ростовській обласній лікарні. Федорову також вдалося захистити кандидатську дисертацію. Згодом молодий лікар очолив очне відділення у філіалі НДІ очних хвороб ім. Гельмгольца у Чебоксарах. Проте Святославу Миколайовичу було мало посади, він прагнув впровадити ідею заміни помутнілого кришталика ока. Справа в тому, що на той час такі операції робили лише за кордоном — в Англії та Голландії.
Федоров знайомиться з Семеном Яковичем Мільманом, слюсарем-лекальником вищого розряду, який виготовляє лінзу на замовлення лікаря. Все робилося за кресленнями Святослава Миколайовича. Спершу офтальмолог вживляв ці лінзи в очі кролям. В більшості випадків, все проходило успішно, але були і невдачі.
У 1960 році Федоров зробив першу в Радянському союзі імплантацію кришталика молодій дівчині Олені Петровій. Батьки дівчини благали лікаря аби він ризикнув та врятував зір пацієнтці. Операція була зроблена за допомогою звичайного радянського бритвенного леза та звичайного мікроскопа. Все пройшло добре. Далі було ще кілька успішних операцій. Але у столиці заборонили проводити “експерименти на людях”.
Міжнародне визнання
Федоров звільнився. Але зрозуміло, що офтальмологія це справа всього його життя, тому він переїхав у Архангельськ. Місто знаходиться поруч з Ленінградом, де була хороша технічна база, тому лікар удосконалив свій винахід. Лінзи робили самостійно (пластмасу нагрівали на електроплитці), а під час операції використовували нитки з капронових жіночих панчіх. Було зроблено 300 таких операцій. Метод Федорова отримав міжнародне визнання, але у Радянському союзі метод не визнавали.
Святослав Миколайович продовжував розвиватися. Він переїхав до Москви та очолив лабораторію імплантації штучного кришталика при 3-му Московському медичному інституті. Постійний розвиток, робота над собою давала хороший результат. У 1973 році Федоров Святослав Миколайович вже займався імплантацією штучної рогівки ока. Крім цього, наш земляк вперше в світі розробив та провів операцію з лікування глаукоми на ранніх стадіях, а також розробив метод глибокої склєректомії. Цей метод почали використовувати по всьому світу.
У 1979 році на базі лабораторії створили інститут Мікрохірургії ока. Очолив його наш земляк.
Перед розвалом Радянського союзу, у 1986 році інститут став Міжгалузевим науково-технічним комплексом. Федоров своїми вміннями, талантом, організаторськими здібностями зумів створити один з провідних центрів світової хірургічної науки. У Росії було створено одинадцять філій, а також шість за кордоном.
У червні 2000 року Федорова Святослава Миколайовича не стало. Академік повертався на службовому гелікоптері з тамбовської філії, але були збої в керуванні і Федоров загинув. Йому було 73 роки. За роки свого життя Святослав Миколайович зробив великий внесок у розвиток офтальмології, здійснив тисячі успішних операцій, сповна віддав себе служінню медицині. Після себе Святослав Федоров залишив неоціненний вклад: 523 наукових праць, 7 монографій, 234 винаходів, 108 патентів. Потрібно зазначити, що під його керівництвом виконано та успішно захищено 86 кандидатських та 25 докторських дисертацій. А ще у видатного вченого залишилася донька — Ірина Федорова. Вона пішла по стопах свого батька та стала титулованим офтальмохірургом, очолює московську очну клініку та продовжує справу свого батька.
Ось така історія життя талановитого земляка, який став мільйонером, успішним вченим, лікарем, керівником.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас цікавим і ви дізналися багато нової інформації про Федорова Святослава Миколайовича, який народився у Проскурові.
