Хмельниччина – край, який вражає поціновувачів давньої архітектури. Зокрема, на увагу туристів заслуговують храми, які досі викликають захоплення і мають цікаву історію. Чимало з них, щоправда, потребують реставрації. Далі на ikhmelnychanyn.
Петропавлівська церква у Камʼянці-Подільському
Петропавлівська церква вважається однією з найдавніших у Кам’янці-Подільському. Зведена вона у Старому місті на вулиці Татарській. Він добре зберігся, але все ж потребує ґрунтовних реставраційних робіт. У 2019 році тут провели поточний ремонт фасадів. Точна дата зведення церкви невідома. Дослідники, ґрунтуючись на аналізі архітектурних рис храму та місця у міській забудові, схиляються до висновку, що церква могла бути збудована у 16 столітті. Згодом думки були підтверджені документальними свідоцтвами про існування церкви у 1591-1593 роках. В інтер’єрі храму є фрагменти збереженого живопису, законсервовані вапняним набілом. Це фрески 16 століття. Декілька років тому були зроблені зондажі, щоб подивитися, як вони зберігаються. У 21 столітті храм функціонує та перебуває у підпорядкуванні Православної церкви України.

Хрестовоздвиженська церква у Камʼянці-Подільському
Деревʼяна церква у Камʼянці-Подільському розташована під стінами Старої фортеці. Аби її побачити, потрібно спуститись від Замкового мосту до річки Смотрич. За відомою інформацією, церква не може вважатись найдавнішою у місті. Але її поява має свою цікаву історію. За легендою, заснувати православну церкву під стінами камʼянецької фортеці запропонував гетьман Петро Сагайдачний. На шляху до Києва гетьман побачив мури кам’янецької фортеці й вирішив, що їх захисна сила стане ще міцнішою, якщо поруч буде святе місце – церква. Після того на березі річки Смотрич і збудували цю дерев’яну церкву. Ще у 17 столітті було знайдено зображення Хрестовоздвиженської церкви під назвою “руська церква Святого Хреста на Карвасарах”. Під час штурму міста турками церква була майже зруйнована. Подейкують, що навіть існувала як мечет. Після того дерев’яна церква пережила чимало реконструкцій та добудов.

Церква-фортеця у Сутківцях
Цей храм називають унікальним. Напрочуд гарна споруда, що біліє на пагорбі у Сутківцях на Ярмолинеччині, і нагадує казковий замок, – єдина у своєму роді та вважається довершеним зразком оборонного храму в українській архітектурі. Вважається, що її побудова припадає на кінець 13 – початок 14 століття. Хоч й існує офіційна дата – 1476 рік, але цілком можливо, що зведена споруда дещо раніше. Саме тому, з огляду на унікальність споруди, нині чимало громадських активістів б’ють на сполох через стан храму, який потребує комплексної професійної реставрації. Відомо, що церква була дещо перебудована у 1903 році. Тоді переробили дах з дерев’яного на металевий, добудували п’ятий купол та дзвіницю.

У радянські часи у церкві-фортеці було зерносховище. Залишки розписів втратили уже в 90-му році минулого століття, коли тут зробили ремонт – вкрили стіни шаром тинькування. Це велика технологічна помилка, адже під час будівництва церкви використаний лише вапняковий розчин. Через цемент у храмі виникло перезволоження. Уже у 2007 році церкву почали реставрувати за проєктом архітекторки Ольги Пламеницької. Саме тоді бляшаний дах замінили гонтом, почистили бойовий ярус святині, відреставрували стовп, на якому фактично церква й тримається, почистили підвали. Тоді найбільшу стурбованість у реставраторів викликало те, що у древньому храмі різко підвищилася волога і починають мокріти стіни. Усе – саме через той цемент, яким вкрили стіни на початку 90-х 20 століття. Планувалося, що вони знімуть шар штукатурки і відкриють дивовижні фрескові розписи, датовані 15 століттям, та олійні розписи 1909 року. Та до цього не дійшло. Тож назвати цю реставрацію вдалою не можна. Культовою спорудою церква стала наприкінці 19 століття. А первісно будівля була чимось на зразок невеликої фортеці, яку згодом пристосували під культові потреби.
Замкова церква у Старокостянтинові
Церква Святої Трійці, що у Старокостянтинові, зведена впритул до замку, була закладена засновником міста Костянтином Острозьким у 16 столітті. Історики схиляються до думки, що Свято-Троїцька церква була сімейним храмом Острозьких. Донині вона збереглася практично у первозданному вигляді: кам’яна, невеличка, з унікальними рослинно-орнаментальними розписами. Частково відкриті у 90-х роках минулого століття фрески до кінця не вивчені, а розписи потребують реставрації. У 21 столітті храм перебуває у підпорядкуванні Православної церкви України, і є пам’яткою, занесеною до Державного реєстру національного культурного надбання. Над хорами у храмі проглядається зображення герба Костянтина Острозького. Це також розпис 16 століття. На жаль, його можна побачити лише частково. Ще одна фреска, таємниця якої до кінця не розгадана, відкрита реставраторами у 90-х роках минулого століття. На ній, кажуть, зображена сцена смерті одного з синів князя Острозького – Олександра. За словами отця Степана, розписи хоч і були відкриті, але не закріплені. І з часом, на жаль, втрачаються.

Свято-Троїцький монастир у Сатанові
Свято-Троїцький монастир у Сатанові – одне з тих місць, яке досі береже чимало легенд та переказів. Місце древнє, намолене, із сильною енергетикою віків. Свого часу Свято-Троїцький монастир був відомим духовно-просвітницьким центром, а нині – одним із тих туристичних та духовних об’єктів, які мають чим здивувати парафіян та туристів. Монастир датується 16 століттям. Відомо, що кам’яний храм був зведений на місці дерев’яної церкви, закладеної тут ще у 14 столітті. Монастир свого часу мав статус лаври та брав свій початок з підземної церкви. Саме тут у Троїцькій церкві, можна побачити унікальну фреску “Страшний суд”. Такої, нема більше ані в Україні, ані в усьому світі. Рай та пекло. Два ангели – білий та чорний. Згорток з добрими справами та з гріхами. І реальні персонажі у пеклі. Ще одна цікавинка, яку можна побачити у Свято-Троїцькому монастирі – середньовічний сонячний годинник. У правому верхньому кутку церкви на фасаді зображене сонячне обличчя з рядком цифр. На іншому боці храму був ще один, він не зберігся.

Замкова церква святого Миколая у Меджибожі
Безперечно, цей давній храм, зведений на подвір’ї замку, є духовним центром усього селища. Саме його у 2017 році зобразили на монеті “80 років Хмельницькій області” номіналом 5 гривень. Офіційною датою будівництва вважається 1586 рік. Хоча, за свідченням письмових джерел і археологічних розкопок, ще у 14 столітті на цьому місці була культова споруда. Коли будівля старого храму постаріла, новий власник Меджибожа Рафаїл Сенявський, побудував кам’яну готичну каплицю Святого Станіслава. До 1632 року у ній проводились парафіяльні служби, тому що міський костел Святої Трійці тривалий час будувався на місці давнього дерев’яного. Є свідчення, що під час османського володарювання на Поділлі замкову каплицю пристосували під мечеть. Коли ж у другій половині 19 століття Меджибіж передали у власність російського імперського військового відомства, храм перейшов до російської церкви. З приходом радянської влади культова споруда була зачинена, а церковне майно і архів безслідно зникли. За період з 1920 року по 1950 рік замкова церква була сильно зруйнована. Перша реставрація замкової церкви відбулася у період з 1970 року по 1972 рік, але не була завершена. У 2005 році храм був переданий у користування громаді Української православної церкви Київського Патріархату.
