Софія Басова родом із західної України. Вона народилася у селі Супранівка в Тернопільській області. Походила з однієї із лікарських династій. Друга гілка її родини була вчителькою. Можливо, Софія і стала б вчителькою, адже дуже любила дітей, проте обрала інший шлях і стала дитячим лікарем з офтальмології. Діти щиро любили її і з радістю приходили на огляд, а батьки з повагою та гордістю дослухалися до всіх рекомендацію, які надавав лікар. Далі на ikhmelnychanyn.com.
Софія Олексіївна з дитинства мріяла стати вчителем. ЇЇ прадід, що жив і працював ще у часи Австро-Угорщини, заснував школу в селі Супранівка. Мав сімох дітей і кожному із них у ті часи зміг дати освіту – всі семеро були вчителями.
Лікарську династію в родині розпочав її батько – Олексій Степанович. Він працював кардіохірургом, працював на посаді головного лікаря в Яремчі. Батька теж шанували, як лікаря, що допомагав людям і жодному пацієнту не відмовив у допомозі. Саме з нього й розпочалася лікарська гілка, яку продовжили Софія зі своїм братом. Саме батько став прикладом для Софії, яка залюбки слухала його розповіді та уявляла, як буде допомагати іншим.
Поклик душі
Софія Олексіївна закінчила Івано-Франківський медичний інститут. Вона працювала офтальмологом майже 50 років. Перші 10 з яких пропрацювала ординатором в офтальмологічному стаціонарі в Яворові, а в 1989 році прийшла в Хмельницьку міську дитячу лікарню. Одразу Софія Олексіївна стала з усіма однією сім’єю. Її спеціалізацією було лікування дітей з патологією зору, тому до неї завжди на прийом було багато діток не лише з міста, але й району.
Дитяча лікарня стала для неї рідною. З дітками працювати, для неї – одне задоволення, складніше їй бувало з мамами. Тут варто зрозуміти, що для кожної мами своя дитина – найкраща. Якщо знайдемо підхід до дитини, тоді й буде підхід до мами. Звісно, вона могла б уже бути вдома, на пенсії: відпочивати, займатися хобі, та все ж не могла Софія Олексіївна залишити свою роботу, просто не уявляла себе і свого життя без неї. Часом у відпустці вона починала сумувати за улюбленою роботою.
Можливо, саме тому, що це лікар своєї справи, до Софії Олексіївни важко потрапити на прийом. Уважна, врівноважена, вислухає і дасть пораду кожному. Діти від неї виходять з усмішкою на устах і гарним настроєм.
Захоплення вишивкою
Колеги лікарки кажуть, що в неї було кілька улюблених справ.
Директор міської дитячої лікарні Наталія Зимак-Закутня вважала Софію Басову знаною вишивальницею. Софія мала декілька персональних виставок в Києві. Це розкішні роботи, розкішні вишивки. Їй вдавалося все — виростити квіти, посадити, вишити, навчити. Це надзвичайної якості роботи. Зі слів директорки у Софії був хист до вишивання, вона це успадкувала від своєї мами.
Це справді було так, Софія Басова любила вишивати, вишивала скільки себе пам’ятала. Кожна картина була унікальна та неповторна.
Вона вишивала неймовірні картини і коли приносила їх на роботу, всі були в захваті від вишитих янголів, вишитих сезонів року, природних явищ, годинників, квітів, козацтва. В неї був тонкий смак і все це перетворювалось в гамму тонів. Всі дивились і думали, що людина таке зробити не може.
Біля Софії Олексіївни вишивкою почав захоплюватися і чоловік. Споглядав за роботою дружини, а далі спробував сам. Софія надихала його своєю наполегливість, вишуканість та поєднання кольорів.
Приносила картини й на місце роботи, де колеги із захватом обговорювали їх не стримуючи подиву. Напевне, саме те що Софія навчалася на Франківщині, була в невістках на Гуцульщині, бачила багато різних робіт, які надихнули її для створення своїх шедеврів.
Квітникарство
Другим захопленням лікарки стало квітникарство. Вона зізналась друзям і колегам, що після роботи кілька годин проводила серед квітів. Це її дуже надихало та додавало сил. Вона неодноразово фотографувала квіти своїм колегам і показувала, яку красу виростила власноруч. Можливо, її чоловік теж перейняв захоплення догляду за квітами, проте нічого не казав, лише спостерігав за невтомною трудівницею.
Софія була матір’ю трьох дітей. Мала брата — стоматолога у Львівському медичному університеті та двох племінниць, які теж обрали лікарські професії. Можливо, саме Софія Олексіївна стала взірцем для наступних поколінь, які теж опановували династію медицини.
Софія Басова в останні роки важко хворіла. Вона мужньо боролася із важкою хворобою. І до останнього спілкувалася зі своїми колегами, давала їм настанови, як рідна мама. Давала рекомендації як жити.
За наставництвом Софії Олексіївни прийшли інші молоді спеціалісти, які теж працюють в Хмельницькій дитячій лікарні. І так само, як Світлана Олексіївна, шукають підхід до маленьких дітей та дорослих підлітків. Світлана Олексіївна своєю працею надихнула багатьох і стала прикладом для наслідування.