Ні для кого з подолян не є секретом, що у Камʼянці-Подільському був аеродром. У період з червня по листопад 1919 року місто було тимчасовою столицею Української Народної Республіки. Тож не дивно, що від літа 1919 року місто над Смотричем стало головною базою української авіації. Звідси за урядовими дорученнями виконувалися міжнародні курʼєрські польоти до Румунії, Австрії та Німеччини. У листопаді 1919 року Кам’янець-Подільський був єдиним острівком, де ще розміщувалися різні державні інституції та рештки військових частин, у тому числі і аеродром Української Народної Республіки. Особливе значення мав повітряний звʼязок з Німеччиною. Адже там друкували українські гроші, які привозили до міста літаками. Було створено справжній повітряний міст, що поєднував Камʼянець з Берліном та Віднем. Далі на ikhmelnychanyn.
Як усе починалось?
Знову приймати та відправляти літаки Камʼянець почав тільки у 1950-х роках. Аеродром розташовувався неподалік від залізничного вокзалу – у селі Камʼянка. Колектив новоствореного аеропорту був зовсім крихітним – начальник, радист і радіотехнік. Тоді 98 авіазагін цивільного повітряного флоту, що базувався у Чернівцях, вирішив розширити зону обслуговування. Тож у 1953 році було запроваджено авіарейс Чернівці – Камʼянець-Подільський. Обслуговував новий рейс літак ПО-2, створений ще у 1928 році авіаконструктором Миколою Полікарповим як навчальний У-2. Цей літак став основним на повітряних маршрутах, що зʼєднують Камʼянець з багатьма містами України. У 1962 році, під час переходу із зимового розкладу на літній, серед бойових літаків з’явився чеський L-200 Morava. Ним пасажири прямували до Одеси, Сімферополя та Херсона.
Приємним сюрпризом стало те, що комфортабельний літак регулярно курсував між Камʼянцем-Подільським і Києвом. Час польоту до столиці становив 2 години, а вартість проїзду для пасажирів – 10 рублів. Також із певною періодичністю здійснювалися прямі рейси з Кам’янця-Подільського до Львова, Рівного, Житомира, Івано-Франківська, Тернополя, Кропивницького, Луцька, Миколаєва, Кишинева та інших міст. Допомагав аеропорт і в перевезенні вантажів. У 1962 році за місяць роботи аеропорт прийняв понад 30 тонн вантажів, які надійшли на адреси кабельних заводів електромеханічного обладнання та інших підприємств міста. Продукція заводів і фабрик транспортувалася повітряним транспортом через Алма-Ату, Ташкент, Ленінград, Таллінн, Хабаровськ, Іркутськ, Кутаїсі, Ростов-на-Дону та багато інших міст. Також літаки та гелікоптери використовували для транспортування хворих з Камʼянця-Подільського до Хмельницького та Києва.
Як функціонував аеропорт?
На аеродромі працювало близько 20 робітників: 6 радіотехніків, 3 авіатехніки, 2 прибиральниці, 6 вантажників, водій, директор. У будівлі аеропорту функціонувала метеостанція, на якій теж працювали люди. Весь авіарух контролювався диспетчером, який керував діями пілотів. Для цього було відповідне обладнання – пеленгатори та локатори. У найкращі часи здійснювалось до 60 польотів за день, тому робота диспетчерів була важливою і відповідальною.
Занепад аеропорту
У 1990 році стало відомо про плани перенести аеропорт з Камʼянки під Колибаївку. Нове льотне поле завдовжки 1800 метрів і завширшки 200 метрів дозволило б приймати літаки типу АН-24. Та плани не здійснились і аеродром занепав. Квитки стали настільки дорогі, що пасажири віддавали перевагу потягу, а не літаку. Довелося обмежитися тільки перевезенням вантажів, здавати в оренду приміщення аеропорту. У 1995 році було закрито диспетчерську службу і аеропорт практично припинив існування.