Уродженець Хмельниччини Вітольд Клінгер зробив значний вклад у розвиток класичної філології. Він став одним із засновником сучасної польської фольклористики, був дійсним членом Польської академії наук. Формування Клінгера як вченого та педагога відбулося на подільській землі, тому його життєвий шлях та науковий і творчий доробок потребують глибокого вивчення та популяризації на Батьківщині. Далі на ikhmelnychanyn.
Дізнавайтесь більше про українця за походженням – відомого польського мовознавця Олександра Казимировича Гадомського.
Родина
Походив зі шляхетської великопольської родини, представники якої брали участь у повстанні у період з 1830 року до 1831 року. Рятуючись від переслідувань, вони змушені були залишити Польщу і шукати кращої долі на Поділлі. Батьками майбутнього академіка були Павло Клінгер та Юзефа з Кєтлінських гербу Одровонж. Батько більш як десять років працював адміністратором у маєтку Александра Правдіч-Залеського у селі Остапківці, а потім до кінця життя був орендарем.
Здобування освіти
Середню освіту Вітольд Клінгер здобув у Немирівській гімназії, де навчався у період з 1887 року по 1895 рік. Погане знання російської мови змусило розпочати навчання з підготовчого класу. У старших класах йому подобалася латина, яку викладав Лукаш Воєводський. У гімназії Клінгер завʼязав дружні стосунки з майбутнім відомим польським письменником і філософом Станіславом Бжозовським, який писав свої твори під псевдонімом Адам Чепель.
Після його смерті видав у Кракові посмертні спогади “Станіслав Бжозовський як людина”.
Захоплення античністю, яке підтримував немирівський пробощ Ян Сціславський, вихованець Камʼянецької духовної семінарії, визначило подальшу долю Клінгера. Закінчивши у 1895 році гімназію із золотою медаллю, юнак вступив на історико-філософський факультет Петербурзького університету. Однак навчався він там недовго, бо через проблеми зі здоровʼям змушений був шукати навчальний заклад у місті з привабливим кліматом. Вибір впав на Краків, де з 1896 року розпочав навчатися на філософському факультеті місцевого університету. Та і тут Клінгер затримався недовго. Перспектива служити у прусській армії змусила його виїхати до Києва, де з 1897 року розпочав навчання на історико-філологічному факультеті університету Святого Володимира. У 1901 році він склав державний іспит і отримав диплом першого ступеня і золоту медаль за конкурсну дисертацію під назвою “Казкові мотиви в історії Геродота”. Після двох років подальшого навчання як професорський стипендіат на кафедрі класичної філології в Києві він склав восени 1903 року магістерський іспит, після чого в 1904 році був відправлений на 5 семестрів до Мюнхена для поглиблення навчання у галузі класичної філології.
Важливу роль у становлення Клінгера як вченого у галузі класичної філології відіграли викладачі університету – Юліан Кулаковський та Адольф Сонні. Саме завдяки останньому, Клінгер зацікавився фольклором та етнографією. Від 1904 року протягом пʼяти семестрів він навчався у Мюнхені, звідки здійснив дві наукові експедиції до Італії. Протягом двох наступних років він жив з приватних уроків та лекцій у комерційних школах, які не підпорядковувалися Міністерству освіти.
У 1908 році Клінгер став доцентом Київського університету, одночасно з 1909 року викладав на Вищих жіночих курсах. За працю “Тварини в античному та сучасному марновірстві” він здобув ступінь магістра класичної філології. У 1914 році Клінгер отримав пропозицію очолити кафедру у Львівському університеті, але початок Першої світової війни змусив його залишитися у Києві. Від 31 грудня 1914 року мовознавець обіймав кафедру класичної філології в історико-філологічному інституті у Ніжині, не полишаючи праці в Києві. Чотири дні на тиждень працював у Ніжині, три – у Києві. У 1917 році очолив кафедру в університеті Святого Володимира, одночасно працюючи в Польському університетському колегіумі. Ян Вільчинський, який працював разом з ним, у своїх споминах писав: “Клінгер притягував до себе щирим і суворо-невблаганним ідеалізмом у кожному своєму виступі й, напевно, мусив імпонувати студентам своїми ґрунтовними знаннями. Високого зросту, з обличчям, прикрашеним гарними пишними вусами, й очима яскравої лазурі, мав у собі щось від великої наївної дитини”.
Початок карʼєри в Польщі
3 утворенням Української академії наук очолив комісію зі збирання та видання етнологічних матеріалів. Навесні 1920 року був змушений переховуватися від переслідувань з боку більшовицької влади, і при нагоді залишив Київ разом з польськими військами. Вже влітку того ж року став професором Познанського університету.
Клінгер активно займався науковою та педагогічною роботою. У період з 1927 року та по 1928 рік та на початку 1939 року був деканом гуманітарного факультету Познанського університету. Найбільшу увагу приділяв старожитньому фольклору та його впливу на новітній фольклор та став одним з піонерів сучасної польської фольклористики. У Познані професор Клінгер дав напрямок елліністичним дослідженням, створюючи з часом серйозний центр досліджень грецької лірики, якому, крім стародавнього фольклору, він приділяв найбільшу увагу. Перу Клінгера належать численні статті з історії польської та світової літератури, зокрема цикл статей, присвячених пророцтву Вернигори. У сфері класичної філології він цікавився передусім поезією, особливо грецькою лірикою. Також досліджував інші види старожитнього письменства: епос, драматичну поезію, історіографію та історію. Дослідження вченого часто розвʼязували спірні питання у царині грецької лірики. Дослідник часто виступав з науковими та науково-популярними лекціями у різних наукових товариствах Польщі, а також Чехословаччини.
З початком німецької окупації восени 1939 року Познанський університет закрили. Клінгер був змушений виїхати до Варшави, де знайшов роботу в архіві. Брав участь у роботі таємних навчальних закладів. Після звільнення Польщі повернувся до Познані, де взяв активну участь у відновленні роботи університету.
У 1951 році був відправлений на мізерну пенсію, внаслідок чого змушений був підробляти бібліотекарем. У 1956 році Клінгер повернувся на посаду професора університету, але у 1959 році остаточно вийшов на пенсію внаслідок ампутації лівої руки.
Клінгер був членом-кореспондентом та дійсним членом Академії наук, головою Познанського відділення Польського філологічного товариства. У 1957 році був відзначений командорським хрестом ордену Відродження Польщі. Помер Вітольд Клінгер 5 квітня 1962 року у Познані.
Співпраця з іншими вченими
З Клінгером у Познанському університеті працювало багато вчених, повʼязаних з Поділлям. Так, серед співзасновників університету був Антоній Перетяткович, який навчався у Камʼянець-Подільській гімназії. У період з 1936 року по 1939 рік обіймав посаду ректора університету. Також земляком Клінгера був видатний польський отоларинголог Александр Закжевський, який народився в селі
Підлісний Олексинець Городоцького району Хмельницької області. Випускником медичного факультету Познанського університету був відомий український громадський діяч, письменник, поет, публіцист, автор української геополітичної концепції, один з визначних діячів українського націоналізму Юрій Липа.