Сергій Іванов – багатогранна особистість, творчість якого занурена в глибинні, незвідані та езотеричні пласти культур минулих епох. Він інспірується особливою знаковою системою, для декодування якої потрібна інтелектуальна підготовка. Сергій Іванов переконаний, що митець повинен виражати себе через різні доступні йому засоби мистецтва. Далі на ikhmelnychanyn.
У процесі творчої праці художника техніки взаємодоповнюються і допомагають самовираженню ідей. Його твори наповнені змістом та енергією, мудрістю і почуттям. Дізнавайтесь більше про живописця з Дунаєвеччини – Цезарія Ганушкевича.
Біографія митця
Сергій Іванов народився 10 вересня 1957 року у Камʼянець-Подільському Хмельницької області. У період з 1964 року по 1974 рік навчався у середній школі Nº 3 у місті на камені. У 1973 році закінчив повний курс у Камʼянець-Подільській дитячій художній школі. У період з 1977 року по 1982 рік навчався в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова за спеціальністю “Графіка”. Серед викладачів видатного графіка – 3. К. Гайх, В. С. Овчінніков, Ю. І. Чаришніков. Сергій Іванов у цей час займався естампом, живописом, скульптурою, ілюструванням і оформленням книжок.
Після навчання, у 1982 році повернувся в академію вже як працівник. З 1984 року обіймав посаду асистента, а з 1986 року – старшого викладача кафедри оформлення і ілюстрації книги. Сергій Іванов автор курсів з таких дисциплін як “Основи композиції” та “Естамп”.
У другій половині 1990-х років художник зосереджується на творчій діяльності, та стає членом Національної спілки художників України (1999), та згодом і Заслуженим художником України (2008).
У 1995 році він перейшов на творчу роботу і в період з 2001 року по 2006 рік працював головним художником Державного спеціалізованого видавництва “CBIT”, а у період з 2006 року до 2009 року – художником видавництва “СВІТ”. 3 2009 року обіймав посаду доцента кафедри “Графіка” Української академії друкарства.
Творчі роботи Сергій Іванова експонувались на виставках у період з 1976 року по 1997 рік. А з 1997 року Сергій Іванов отримав посаду постійного члена мистецького фонду Тейлора (місто Париж, Франція). Є володарем міжнародних нагород, які здобув на виставках у Бельгії, США, Італії, Польщі.
Стиль роботи
Працює в офортних техніках глибокого друку, творить як малі графічні форми, екслібриси, так і мальовничі полотна, ілюстрації, скульптури. Його творчість вирізняється своєю оригінальністю та екстравагантністю. Авторський стиль формувався в українському середовищі 1982-1992 років, поєднавши у своїй творчості класичну фігуративність з активною побудовою композиції, в основу якої поставив категорії ритму, структури, конструкції. Всі ці засоби образотворчого мислення працюють на вираження ідеї художника, утворюючи єдину просторову модель. Згідно зі світоглядом Іванова, художник має думати про функцію твору мистецтва, його етичні та естетичні наслідки, вплив на людину та її відношення до прекрасного. У той час Сергій говорив: “Художник не має права бути застиглим, він усе життя перебуває у творчому розвитку. Головне для нього — не обмежуватись одним-єдиним пластичним принципом, не використовувати знову й знову вже вичерпаний стиль, не стати рабом манери. З часом художник відкриває дедалі нові глибини творчості, і це змушує його шукати нові методи, новий матеріал. Художник може протягом життя працювати у різних манерах, але він повинен зберігати цілісність своєї творчості. Для мене у мистецтві головне — духовна його цінність, а матеріал лише доповнює, стає засобом для передачі внутрішнього стану. Мене не цікавить успіх сьогодні, не цікавить успіх завтра. Мене цікавить, перш за все, дух роботи, бо твір не розрахований на миттєвість. Я хочу, щоб мої твори штовхали на роздуми, щоб до них хотілося повертатися ще”.
За словами художника, у нього ніколи не було мрії малювати оду Карпатам, як це написав Коцюбинський чи зафільмував Параджанов. Карпати не відразу підкорилися знаному графіку: “Я двічі їздив у гори, але нічого не відчував. На третій щось вселилося в мою уяву, і робота пішла: замовив з Європи левкаси, висушене дерево з Гуцульщини і поселився з цим добром у власній майстерні”. Сергій Іванов не шукає натурниць, не їздить за натхненням на Гуцульщину. Весь міфологічний світ народжується у нього в голові і твориться у львівській майстерні. “У мене надто багато досвіду, щоб не знати, як малювати. Біда у тому, що не так багато є тих, кого варто увічнювати на полотні. А гуцули — це світлий і чистий народ”. Художник однаково любить психологічно відображати як пооране глибокими зморшками обличчя старого гуцула, так і грайливі, трохи нахабні очі молодиці.
Художник закоханий у жіноче тіло
Особливістю творчості Іванова є багатофігурність його композицій. Він художник, який закоханий у жіноче тіло. В його працях воно прекрасне, сповнене енергії, принади, вʼюнке, витке, позначене ніжністю та тілесністю. Площини із зображенням жіночих постатей, часом переплітаючись з фантастичними звірами і рибами.
Окрім людських фігур, офорти насичені світом флори та фауни, символами, знаками, які митець проробляє з докладною скрупульозністю та викінченістю.
Особливо любить зображувати птахів, коней, риб. Коні повні експресії та руху: гнучкі, динамічні, норовливі та шалені, співіснують з людьми, товаришують і допомагають їм. Натомість птахи та риби часто виражають певну символіку або алегорію. Художник аналізує композицію і знаходить таку структуру, яка б поєднала на площині ці різні за формою предмети. Особливу роль він приділяє нюансам – дрібним різницям відтінків та плям, які працюють на обʼєднання композиції і за допомогою яких вона досягає цілісності та виразності.
Виставки робіт
Твори Сергія Іванова експонуються на виставках з 1976 року. Художник неодноразово брав участь у міжнародних заходах, серед яких Міжнародні бієнале екслібриса в Польщі, графіки в Іспанії, трієнале малої графіки, міжнародні виставки графіки та екслібриса тощо.
Починаючи з 1993 року Сергій Іванов мав близько десяти персональних виставок у різних куточках світу. Бере участь у численних міжнародних виставках естампа. Зокрема: в Україні, Норвегії, Швеції, Польщі, Данії, Німеччині, Словаччині, США, Великій Британії, Австрії, Японії, Кореї, Нідерландах, Іспанії, Італії, Франції, Бельгії, Македонії, Румунії, Фінляндії, Словенії. Серед нагород — перша премія на конкурсі імені фламандського поета Guido Gezelle (Бельгія), друга премія бієнале графіки (Італія). Роботи Іванова зберігаються в приватних колекціях в Україні, США, Японії та інших країнах.
Учні митця
Серед відомих учнів митця:
- С. Ю. Храпов – член Національної спілки художників України (2000), лауреат понад 14 призів та нагород на міжнародних виставках графіки;
- К. Ю. Калинович – з 1992 року член-кореспондент Королівської спілки живописців та граверів (Великобританія), лауреат понад 20 призів та нагород на міжнародних виставках графіки;
- І. П. Грищук – член Національної спілки художників України (1992);
- Попʼюк – член Національної спілки художників України (2002), старший викладач КДІД ПМД ім. М. Бойчука, м. Київ;
- О. А. Пунгіна – членкиня Національної спілки художників України (2000), викладач КДПУ ім. Винниченка;
- О. В. Каменецька-Остапчук – членкиня Національної спілки художників України (2005).