Історія створення та становлення амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги населенню міста Камʼянець-Подільського своїми коріннями сягає 1884 року, коли з ініціативи уродженця Поділля, доктора медицини Йосипа Ролле за благодійні кошти “Імператорської гуманітарної спілки” у місті була відкрита безоплатна лікарня-поліклініка. Тут надавали допомогу населенню міста та навколишніх сіл. У поліклініці проводили амбулаторний прийом 19 лікарів-консультантів, які виписували рецепти на ліки. З роками кількість лікарів та медичних закладів лише збільшувалась. А після Другої світової війни у місті запрацювала служба швидкої допомоги. Також дізнавайтеся про передумови та особливості створення санітарно-епідеміологічної служби у Хмельницькій області. Далі на ikhmelnychanyn.
Передумови створення лікарень
Захворюваність населення міста у 20 столітті була дуже високою. Протягом 19 століття тут тричі спалахували епідемії чуми, холери, дифтерії. Великого розповсюдження набували туберкульоз, венеричні захворювання, цинга, виникали епідемії віспи, тифу, дизентерії, різних дитячих інфекцій. У звʼязку зі складним епідемічним станом у Подільську губернію був відряджений Д. К. Заболотний (згодом президент Академії наук України), який у Камʼянці-Подільському і повітах губернії застосував протидифтерійну сироватку при лікуванні дифтерії. У 1895 році Д. К. Заболотний створив у місті бактеріологічну лабораторію. Проте медичне обслуговування населення міста, де проживало 20 тисяч осіб, залишалося на низькому рівні.
У 1904 році опіка управління громадського піклування була закрита і всі лікарняні заклади відійшли до губернського земства. Попри всі свої недоліки, земська медицина за рівнем свого розвитку стояла вище за приказну медицину.
У 1908 році почала діяти клінічна лабораторія, а у 1911 році рентгенологічний та стоматологічний кабінети. Земські лікарі домоглися від губернської управи у 1906 році надання безоплатного лікування і харчування для хворих. Вони виступали з цікавими науковими доповідями, підіймали перед адміністративним управлінням губернії питання, які мали велике соціальне значення: боротьба з туберкульозом, венеричними захворюваннями, трахомою, надавали пропозиції щодо покращення умов праці на цукрових заводах Хмельниччини.
Перша світова війна різко погіршила стан охорони здоровʼя. У звʼязку з військовою мобілізацією відчувалася нестача лікарів і медичних працівників середньої ланки. Під час громадянської війни у Камʼянець-Подільському лютував голод, холод, розруха, жорстокі епідемії холери та тифу. Медичні працівники працювали з повною віддачею. У березні 1921 року у поліклініці відкрили консультацію для вагітних.
Реформа обслуговування населення
Наприкінці 1923 року було запроваджено дільничний принцип обслуговування населення. У 1927 році почала працювати поліклініка, де переважним правом на медичне обслуговування користувалися застраховані робітники. У період з кінця 20-х до початку 30-х років 20 століття у поліклініці відкривали вузькоспеціалізовані кабінети: фізіотерапевтичний, отоларингологічний, офтальмологічний, запроваджували нові методи діагностики і лікування, розширювали клінічну лабораторію. Дільничні лікарі для обслуговування викликів отримали гужовий транспорт, а у 1940 році – легковий автомобіль.
У роки Другої світової війни багато лікарів і медичного персоналу середньої ланки було мобілізовано на фронт, частина добровільно пішла воювати. Після захоплення міста фашистами у приміщенні поліклініки розмістилась жандармерія. Медичні працівники, які не встигли евакуюватись, надавали допомогу людям у межах своїх сил і можливостей на окупованій території. Після звільнення міста Камʼянець-Подільського від фашистів у березні 1944 року зруйновані приміщення лікувальних закладів були відбудовані. 1 квітня 1944 року була відкрита міська лікарня, а 20 червня 1944 року у приміщенні колишніх дитячих ясел розпочала роботу міська поліклініка з 15 лікувальними прийомами. Невеликий колектив лікарів і медичних сестер на чолі з головним лікарем В. С. Франчуком налагодив нормальну роботу лікарні і поліклініки. Згодом відбулося обʼєднання лікарні з поліклінікою в один лікувально-профілактичний заклад. У 1952 році під керівництвом головного лікаря М. С. Несторова завершився капітальний ремонт головних приміщень лікарні та поліклініки.
Відкриття нових медичних закладів
У 1967 році була відкрита нова міська поліклініка на 700 хворих. Зусиллями лікарів і медичних сестер поліклініка перетворилася у потужний лікувально-профілактичний заклад спеціалізованої медичної допомоги.
Поліклініка стала базою виробничої практики студентів медичних інститутів і училищ, а також первинної спеціалізації лікарів-інтернів. У 1975 році було відкрито поліклініку на 250 відвідувань.
Наприкінці 1970-х років почали діяти кабінети ендоскопічних та ультразвукових досліджень. У 1987 році була започаткована нова форма лікування амбулаторних хворих – денні стаціонари. На 20 ліжках, які працювали у дві зміни, хворі мали можливість отримати повний курс лікування без відриву від сімʼї. Щороку у денному стаціонарі проходили лікування майже 3 тисячі хворих. Набула інтенсивного розвитку амбулаторна хірургія. Наявність відповідної матеріально-технічної бази та висококваліфікованих лікарів-хірургів та середнього медичного персоналу дозволяло щорічно проводити понад 1700 операцій. Для лікування хворих у хірургічному відділенні поліклініки було розгорнуто 5 ліжок денного стаціонару.
Розвиток служби швидкої допомоги
Організація та розвиток служби швидкої допомоги у Камʼянці-Подільському почався до першого повоєнного року. У 1946 році при міській поліклініці було створено відділення швидкої допомоги, в якому працювало три фельдшери, а виїзд здійснювався на кінній підводі. У 1951 році на зміну коням прийшла вантажна полуторка, а наприкінці року відділення отримало перший санітарний автомобіль ГАЗ. У період з 1951 року по 1953 рік працювала одна лікарська бригада, керував відділенням лікар М. Геращенко. У 1954 році відділення розташовувалось у двох кімнатах поліклініки, в якому працювало вже дві лікарські бригади.
З 1 серпня 1987 року відділення швидкої допомоги було відокремлено в окрему організацію – станцію швидкої медичної допомоги. Тоді допомогу населенню міста надавало 8 лікарських та 1 фельдшерська бригади. Станція була забезпечена телефонним та радіозвʼязком.
Значний внесок у розвиток амбулаторно-поліклінічної допомоги зробили лікарі: Потопальська О. Г., Михайленко О. С., Нестерова М. С., Корнійчук М. А., Васильянов Д. С., Цвігун Б. Я. та багато інших. Багато зусиль, професійної майстерності приклали завідувачі терапевтичних відділень – Корецька І. А., Бучинська Л. Л., Саєюк М. І., Кушнір А. І., Васюра В. І., Бацей Д. І., Костишева Т. М., завідуючі хірургічним відділенням Грінберг Р. Л., Петровський І. В. Це вони своєю наполегливістю, професіоналізмом направляли зусилля медперсоналу на впровадження нових методів діагностики, лікування та профілактики захворювань.
