Лілія Надольська із села Слобідка-Рахнівська Дунаєвецької громади – власниця найбільшої в області колекції хусток. За 10 років вона зібрала понад 200 хусток, частину з яких 7 грудня презентувала на виставці у Хмельницькому науково-методичному центрі культури й мистецтв. Більше на сайті ikhmelnychanyn.com.
Улюблена хустка та початок великої колекції
Велика колекція почалась з однієї хустки, яку Лілії подарував батько. Він деякий час працював на Кубані, заробив грошей та повернувся додому із обновками: двома хустками для дочки та дружини. Саме та, найперша хустина, стала для жінки талісманом, оберегом та затишком. З того часу вона зацікавилась цим предметом одягу і почала вивчати його історію та збирати колекцію. Деякі екземпляри вимінювала, інші ж купувала чи отримувала у подарунок. Коли односельці дізналися про її незвичайне захоплення, кількість подарованих хусток почала збільшуватись, розповідає “Суспільне Поділля” Колекцію з 200 українських хусток зібрала Лілія Надольська з Хмельниччини (suspilne.media)
За словами дослідниці хусток Таїсії Стан, у Лілії Надольської найбільша колекція, якщо говорити про Хмельницьку область. Вона вважає явище унікальним, адже колекціонерка збирала хустки протягом 10 років і лише сьогодні про неї стало відомо.
Оберіг і посаг
Лілія Надольська розповіла про особливе значення хустки та різні способи її носіння. Молоді дівчата майже не носили хусток. Якщо ж робили це, то по-особливому, закручуючи хустку як Солоха, чи роблячи з неї тонку смужку. Хустку прийнято було дарувати на сватання та на весілля. Останній звичай зберігся на Поділлі до наших днів.
Молоді дівчата мали хустки світлих кольорів, старші жінки – більш темних. Йдучи до церкви, українки надягали найкращі хустки: червоні – у Великдень, блакитні – на свята Діви Марії, зелені – на Зелені свята або Трійцю. А біла хустка, яка була символом дівочої чистоти, одягали на вінчання.
Дівчата самі вишивали собі хустки. Починали з весни і закінчували працю взимку. Їх оздоблювали рослинним візерунком: квітами барвінку, лілії, ружі, які символізували чистоту, насамперед духовну, молодої дівчини чи старшої жінки, пояснила Катерина Данилова, старша наукова співробітниця Хмельницького краєзнавчого музею.
Коли в родині народжувалась дівчинка, батьки починали збирати їй посаг, у якому значне місце відводилось хусткам. Чим багатшою була сім’я, тим більше хусток мала наречена. Для різної погоди та пір року були хустки з різних тканин. Звичайна полотняна біла хустина призначалась для городніх робіт. В ній біло зручно працювати,тому що у спеку вона вбирала піт.
Українська хустина знову в моді
Раніше хустка коштувала стільки ж, скільки корова. Найдорожчими були шовкові та оксамитові хустки. Та й зараз автентичні хустки не подешевшали. Як елемент національного строю хустка набула популярності в XIX – на початку XX століття. Зараз вона знову в моді. Дизайнерка Одягу Тетяна Гарматюк каже, що хустка дуже пасує до сучасного одягу. Сама вона любить носити бабусину тернову хустку, замотуючи поверх шуби.
Українська хутка знову актуальна. Вона підкреслює жіночу вроду та відроджує національні традиції.
Лілія Надольська просить односельчанок не викидати та не спалювати хусток, які здаються їм зайвими у шафі, а віддавати до її колекції. Це збереже унікальний елемент українського одягу.
