Борис Негода завжди вирізнявся своєрідним світобаченням, особливим, притаманним лише йому творчим почерком, характерною манерою втілення уявних зображень. У його роботах вибір техніки, створення задуманих образів завжди повʼязаний з характером символіко-образної концепції, ідеєю твору. Мистецтво Бориса – це здивування світом, буттям, птахом, травою, дощем, піснею. Це натхненна музика світу, подарована Творцем і віддзеркалена людиною з відкритим серцем і палкою душею. Далі на ikhmelnychanyn.
Ще з дитинства батьки підтримали захоплення сина художнім мистецтвом
Народився Борис Михайлович на Благовіщення 7 квітня 1944 року у селі Калиня Камʼянець-Подільського району Хмельницької області. Його народження супроводжувалось не церковними дзвонами, а гуркотом гармат, однак, дивним чином момент народження збігся зі звільненням рідного села від фашистів. На той час його татові було 59 років, матері – лише 22 роки. Спогади про дитинство для малого художника – це нескінченна мамина любов і гудіння татових вуликів: він був найкращим бджолярем у їхньому селі Калиня. Сімʼя була дуже творча: тато добре володів нотною грамотою, якої його навчили у духовній семінарії у Камʼянці, а мати завжди співала пісень. Батьки одразу помітили ознаки таланту і ніколи не перечили тому, що їхній син хотів стати художником, адже малював він з раннього дитинства.
Після восьмого класу середньої школи сповнений надій юнак переїхав до Чернівців. Підлітком Борис, навчений вітатися з односельцями, почав вітатись із незнайомими людьми у великому невідомому місті. У відповідь на його щиру посмішку усі йому завжди відповідали не менш приязним вітанням. Позитив, який у природній спосіб випливав з його серця, оптимістичне ставлення до життя і оточення, завжди допомагали налагоджувати відносини із людьми.
У Чернівцях Негода успішно навчався у художньо-ремісничому училищі, де здобув рідкісну на той час професію альфрейника-живописця. Набутий фах сформував перші професійні знання, вміння та навички у галузі сприймання кольорів, технік змішування фарб, підготовки і покриття шаром кольорів будь-яких поверхонь. Це була практична професійна школа, яка на той час мала широкий попит.
Після закінчення училища він пішов до війська, але навіть під час служби в армії не переставав малювати, виконуючи обовʼязки військового художника-оформлювача. Службу ніс у Німеччині, у містечку Магдебург. Звільнившись з армійських лав, дорослий, змужнілий, Борис сміливо вирушив до Києва. Обравши спеціальність, яка не давала спокою і захоплювала його серце, вступив до графічного факультету Київського державного художнього інституту. Невдовзі у деканаті звернули увагу на характерні графічні роботи студента і перевели його на факультет книжкової графіки, де викладав тоді всесвітньо відомий майстер графічного мистецтва Василь Ілліч Касіян. Зразки подільського мелосу стали його дипломною роботою й дали путівку у велике мистецтво. Через два роки після інституту він став членом Спілки художників СРСР. Розпочались виставки – республіканські, всесоюзні, міжнародні. Спочатку – графіка, потім – живопис, пастель.
Борис Негода створив десятки своїх робіт на Хмельниччині
Свого часу Борис Михайлович організовував і підіймав мистецьке життя Хмельниччини з такими художниками, як Олександр Брензей, Аркадій Данилюк, Збігнев Гайх, Юхим Попсуй, Анатолій Фесенко, Дмитро Брик, Семен Грузберг, Борис Снігур та іншими. Згуртував художників-педагогів у єдиний колектив Попсуй Юхим Васильович – директор Камʼянець-Подільської дитячої художньої школи. Зібравши професійний колектив викладачів-однодумців, він забезпечив високий фаховий рівень викладання, зміцнив матеріально-технічну базу, дослухався до думки художників. Під його керівництвом молодий Борис почав працювати на ниві викладання художньої грамоти дітям.
Особлива сторінка творчого життя Негоди розкривається у скульптурі. Борисові були підвладні дерево, гіпс, метал, навіть камінь. Усім камʼянчанам і тим, хто хоч раз побував у місті, відомі скульптури – памʼятник зруйнованому храму української душі у Камʼянці-Подільському, памʼятник ученому-історику Ю. Сіцінському, памʼятник зруйнованому храму української душі, меморіальна дошка М. Леонтовичу, меморіальна дошка І. Огієнку, меморіальна дошка Г. Тонкочеєву та інші. І хоча працювати з гранітом надзвичайно важко, задоволення від результату, за словами художника, компенсує усі витрачені сили. Пластичне мистецтво зʼявилось у житті художника в зрілому віці і подарувало якісно інше оточення. Разом колеги вони часто розробляли і втілювали на камені різноманітні жанрові сценки з життя та побуту історичного минулого. Співпраця Негоди та Янішевського з Володимиром Лашком дала неабиякі плоди: у Камʼянці зʼявились численні рельєфні та монументальні скульптурні композиції.
У створенні образів Борис Негода акцентував на національну свідомості
Художника Бориса Негоду важко віднести до когорти майстрів певного виду образотворчого мистецтва. Він з однаковим захопленням й успіхом працював над створенням образу подільської ведути, над серією графічних зображень, виконаних у різних техніках, плакатними композиціями, авангардною за задумом пастеллю або легким повітряним начерком. Більшість його творів ідейним і сюжетним корінням глибоко сягають у надра народної свідомості, а у створених образах можна помітити риси поколінь рідних і близьких йому людей. Художник залюбки відтворював побут і звичаї своїх земляків-подолян, наповнюючи високою поетичністю навіть прості, невибагливі сюжети. Працьовиті подільські воли з терплячими і трохи сумними очима, білі вишукані лілеї, загадкові сюжети відразу захоплюють глядача і занурюють у світ бурхливого життя самого художника. Постійна творча напруга, прагнення глибше пізнати таємниці художньої майстерності пробуджували у Негоди потяг до нових відкриттів.
У творчому доробку Бориса Негоди багато графіки
Борис постійно займався графікою – ілюстрації до віршів П. Тичини “Енгармонійне”, “Арфами, арфами..”; кольоровий офорт, резерваж – серія станкових листів за мотивами творів О. Кобилянської “Земля”, “У неділю рано зілля копала”, “У цьому селі жила О. Кобилянська”; гравюра на цинку – естамп “Камʼянець-Подільський. Старе місто”; гравюра на міді – естамп “Камʼянець-Подільський – місто-заповідник. Памʼятка культури України”, естамп “Екологія душі”. Негода – поет живопису. Його картини мистецтвознавці дружно охрестили “верлібрами” – найвишуканішим із класичних поетичних жанрів.
У таланті Бориса Негоди дивним чином переплелись графіка, монументалізм, живопис і поезія. Свої ж картини камʼянецький художник називав рядками власних віршів: “Вінець терновий і дитячий сон”, “Вир оксамитовий самотньої пташини”, “Крилате каяття і сутінки бажання”, “Осіннє скло серпневої стерні”, “Перлини мрій у подиху жадань”. Графічні листи, плакати і пастелі Бориса Михайловича знаходяться у приватних збірках у Болгарії, Румунії, Польщі, Австрії, США, музейних колекціях українських і закордонних міст. Його пастелі – це дивовижні поетичні вікна у світ реальний та ірреальний, створений, здається, самою лише підсвідомістю. Щедрість таланту і почуття глибокого нерозривного звʼязку з рідною землею, зі своїм народом – головне, що сприяло народженню та творчому становленню Негоди як художника, визначило самобутність його творчості.
