Першу загальнодоступну кав’ярню в Європі відкрив українець Юрій Кульчицький у Відні 1683 року. В Італії, Франції та Англії кав’ярні існували вже довгий час, але саме Кульчицький став одним з масових розповсюджувачів цього напою. Його кава була помітно дешевшою, до того ж у кав’ярні пропонувались різні її варіанти – з медом та молоком. За допомогу австрійцям у боротьбі проти османів, Юрія нагородили будинком і 300 мішками кави з османського обозу. Згодом він відкрив у подарованому будинку кав’ярню “Під синьою пляшкою”, де продавав філіжанку кави за крейцер. Про любов до кави на Хмельниччині кажуть сотні відкритих кавʼярень та точок продажу кави, кількість випитої кави містянами та історичні факти, що підтверджують любов подолян до цього напою. Далі на ikhmelnychanyn.
Кавова столиця України – Камʼянець-Подільський
Археологи довели, що перші кав’ярні з’явилися у місті у період турецького панування, коли Кам’янець-Подільський був провінцією Османської імперії. А це раніше ніж у Львові, та навіть раніше, ніж у Відні. З історичної точки зору, кавовою столицею України має вважатися не Львів, а Кам’янець-Подільський. Згідно з інформацією з податкового реєстру османів у період 1681-1682 років чітко зафіксовано, що на той час у місті функціонувало 10 кавʼярень. Довгий час науковці мали документальні згадки про це, але не було, археологічного матеріалу, який доводив їхнє існування. Та спеціалісти Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічні експедиції здійснили справжнє відкриття – під час археологічних досліджень виявили кав’ярню османського періоду. Це було неочікувано, тож стало сенсацією не лише для Кам’янця чи України, а для всієї Європи. Оскільки поруч з площею Польський ринок вдалося дослідити одну з перших кав’ярень на території Європи.
Про те, що це кав’ярня свідчили різноманітні знахідки. Зокрема – наявність кавових чашок. Під час розкопок зібрана велика колекція посуду. А ще було знайдено багато османських монет. Це і монети Сулеймaна ІІ – менгіри. Це мідні монети константинопольської чеканки. Османська пара Мехмеда IV – срібні монети, котрі ще називають медіні. Кількість монет свідчить про те, що значну частину своєї зарплатні яничари витрачали саме на каву. Для того, щоб відродити яскраву сторінку історії кави у місті, кам’янецькі кавовари у 2014 році змайстрували найбільшу в Україні турку і зварили там 333 літри кави. Кам’янецька турка увійшла до “Книги рекордів України” і ще тісніше згуртувала кавоварів міста.
Як кавова точка стала місцем зустрічі у Хмельницькому?
Фразу “Зустрінемось біля “Рукавички” чув чи не кожен хмельничанин. Так називають частину вулиці Проскурівського підпілля, де на кожному кроці можна зайти у кавʼярню. Хмельничани різного віку полюбляють призначати тут зустрічі, приходять, щоб випити кави, а молодь збирається компаніями аби обговорити свій день. Без сумніву, локацію можна назвати найпопулярнішим місцем серед міських кавоманів. А почалася його історія всього з одного закладу. “Рукавичка” на Проскурівського підпілля зʼявилася багато років тому. Це був перший заклад у місті, де у меню основною пропозицією була кава. Її можна було швидко випити, поспішаючи у справах або довго насолоджуватися за розмовою у приємному товаристві. У “Рукавичці” готували як класичні еспресо, американо, капучино та лате, так і оригінальні напої з різними добавками. Крім того, відвідувачам пропонували коктейлі на основі кави та без неї. Так і зародилась культура споживання кави.
Першість та популярність “Рукавички” спровокувала появу чималої кількості подібних закладів. Та їй вдалося витримати конкуренцію завдяки стабільності цін. Тут вперше серед хмельницьких кав’ярень зʼявився Wi-Fі. А паролем до нього були роки народження й смерті Тараса Шевченка. Поблизу кавʼярні влаштовували фотовиставки та проводили фестиваль “Підпілля кави” під час святкування Дня міста. На початку листопада 2021 року легендарну “Рукавичку” закрили. Проте, як кажуть містяни – місце зустрічі змінити не можливо. Тож і зараз ця легендарна кавʼярня продовжує бути локацією для теплих зустрічей близьких.