Важливе місце у духовно-мистецькій культурі українського народу з давніх-давен посідала вишивка. Вишивкою оздоблювали як одяг, так і різноманітні речі побутового вжитку, зокрема й рушники. Загалом вишиті рушники можна вважати відображенням культурної памʼяті нашої нації, оскільки в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки. З орнаментами вишитих рушників пов’язана символіка добра, добробуту, краси, щастя, здоров’я, сили, захисту від усього злого й лихого. Українські народні орнаментальні мотиви розкривають складні питання світогляду, світосприйняття, світобачення, світорозуміння людини. Далі на ikhmelnychanyn.
Дослідниця подільської вишивки
Лілія Іваневич народилася у селі Пісочна Городоцького району Хмельницької області. Докторка історичних наук, позаштатна наукова співробітниця Хмельницького міського відділу Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України. Авторка понад 200 наукових праць з історії України, бібліографії й історичної біографістики, історії костюма, етнографії, краєзнавства та народознавства, опублікованих у вітчизняних і закордонних видання, зокрема, у Польщі та Чехії. Учасниця понад 100 наукових форумів різного рівня, у тому числі у Словаччині, Чехії та Білорусі. Лілія Іваневич – перша лауреатка обласної премії імені Володимира Ґериновича у галузі історико-культурних та краєзнавчих досліджень. А також майстриня, яка створила власними руками вишиванку на щодень.
Лілія Іваневич – авторка книги “Традиційний одяг українців Поділля”
У роботі дослідниці з Хмельниччини представлена її плідна праця довжиною у 13 років з вивчення традиційного одягу Поділля. Сама авторка каже, що через Поділля можна презентувати традиції в одязі практично всієї України. Це стає можливим через географічне розташування регіону, що зазнав культурного впливу багатьох народностей-сусідів. У книзі показана регіонально-локальна специфіка традиційного вбрання українців Буковинської, Західної, Східної та Центральної зон Поділля другої половини 19 століття – початку 21 століття. Також авторка створила класифікацію народного одягу регіону за його конструктивно-художніми й функціонально-вжитковими характеристиками. Видання розраховане на істориків, етнографів, краєзнавців, культурологів і мистецтвознавців, усіх тих, кого цікавить українська історія та культура українського народу.
Яким є традиційне вбрання мешканців Поділля?
Традиційне вбрання для населення Поділля було своєрідною знаковою системою, яка маніфестувала його етнокультурну ідентичність та демонструвала високу художньо-естетичну обдарованість. У книзі Лілія Іваневич описано давньослов’янську основу подільського комплексу вбрання, виявлено трипільські архаїчні орнаментально-знакові мотиви у декоруванні та впливи культури грецьких колоністів і візантійців, кримчаків і турків, литовців і поляків, молдован і румунів, росіян і євреїв, а також східних словаків. Авторка склала термінологічний словник народних назв елементів подільського строю, який налічує 555 іменувань. Також дослідила художні реконструкції народної ноші, проєкти сучасних моделей одягу з використанням подільських традицій, давні й сучасні світлини компонентів костюма українців Поділля та їх цілісних комплексів. Для майстрині важливо, що національний одяг зберігає у собі особливості різних культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.
Які орнаменти у вишивці притаманні Подільському регіону?
Для вишитих рушників Поділля найхарактерніший геометричний орнамент – густий, дуже різноманітний за складними комбінаціями кутніх фігур. Трапляються іноді смуги вишивок у вигляді двох рядів, розміщених у шаховій послідовності, а також квадратів з дуже складним візерунком всередині. У вишивках подільських рушників з геометричним орнаментом домінує лінія, що обʼєднує всю композицію, створює точний, безперервний ритм руху. Своєю чергою ця лінія поєднана з різними складними елементами. Лінія може бути прямою, ламаною або зигзагоподібною. У геометричному орнаменті важко знайти початок, адже це нескінченний ланцюг елементів узору, що поєднуються, чергуються та взаємодоповнюються. Наприклад, відомий ще з трипільської культури мотив “кривцівки”, або “безконечник” – це нитка життя і вічність сонячного руху, поєднання життєдайної сонячної енергії із силою матері-землі. Найпростіші архаїчні мотиви розшифровують переважно так: пряма горизонтальна лінія означає землю, хвиляста – воду. У квадраті, розділеному на чотири частини, з кружечками або крапками в кожній, вбачають символ засіяного поля або нового двору, що будується. Одним з найпопулярніших мотивів вишивки Поділля є ромбо-меандричний орнамент, який застосовували як магічний загальний фон і як символ земної, рослинної родючості та добробуту. Чотири зімкнуті ромби, а також ромби з крапками утворюють ідеограму зораного й засіяного поля.
