Визначний вчений у галузі фізичної електроніки, вчитель і вихователь сотень молодих учених і інженерів. Протягом багатьох років він був співробітником Академії наук і одночасно професором Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Наум Давидович усе своє життя присвятив служінню науці. Далі на ikhmelnychanyn.
Всесвітньо відомий вчений народився на Хмельниччині
Наум Давидович Моргуліс народився 14 травня 1904 року у містечку Летичів на Хмельниччині. Роки після революції відкрили широку дорогу до освіти й науки його поколінню, і Наум з ентузіазмом взявся за навчання та вступив до Київського інституту народної освіти. Кожна епоха виділяє певну галузь науки, яка на той час є вирішальною для технічного прогресу і приваблює молодь. У 20 столітті такою була фізика, і зокрема радіоелектроніка. Наум Моргуліс захопився фізикою електровакуумних приладів, і перші свої роботи опублікував, коли йому виповнилося 24 роки. Електровакуумні прилади — різні радіолампи, а також фотоелементи, завдяки яким “заговорило” німе кіно, відіграли значну роль у різних галузях науки, техніки, культури — взагалі у розвитку сучасної цивілізації. З кінця 1920-х років, коли Моргуліс розпочав свої дослідження, і до початку ери твердотільної електроніки, залишалося ще майже 30 років.
Ще у передвоєнні роки його дослідження вразили світ
Роботи Моргуліса у передвоєнні роки були спрямовані на дослідження електронної та іонної емісії. Кожен електровакуумний прилад повинен мати джерело електронів — катод, що викидає електрони під дією тих чи інших зовнішніх чинників. У 1929 році на базі кафедри фізики в АН УРСР був створений Інститут фізики. У ньому Наум почав глибоко вивчати фізичні механізми електронної емісії з катодів різних типів, а також процеси у газорозрядній плазмі. Паралельно ці роботи були розгорнуті у Київському державному університеті, де Наум працював викладачем. У 1936 році він створив відділ фізичної електроніки в Інституті фізики. Навколо вченого гуртувалися молоді співробітники, та й сам він тоді був ще зовсім молодим. У передвоєнні роки Наум активно застосовував нові на той час квантовомеханічні уявлення для пояснення механізмів електронної та іонної емісії, впливу адсорбованих шарів на емісійні властивості твердих тіл. Він побудував перший у світі іонний мікроскоп-проектор. У ньому збільшене зображення поверхні формувалося на люмінесцентному екрані іонами, що утворилися на досліджуваній поверхні. Наукові роботи Наума Моргуліса отримували визнання ще у передвоєнні роки: він став доктором фізико-математичних наук і професором, а у 1939 році був обраний членом-кореспондентом АН УРСР. Далі була Велика Вітчизняна війна, евакуація до Уфи і роботи на оборону, а потім, у 1944 році повернення до Києва.
Активна наукова робота розпочалась після завершення Другої світової війни
В умовах подолання повоєнної розрухи, відбудови народного господарства і загострення військового протистояння з Заходом радянській електронній промисловості були потрібні нові високоефективні і довговічні катоди різних типів. Науковий колектив, який збирав навколо себе і навчав Наум, активно і плідно займався цією тематикою. Паралельно науковець працював над створенням нових газонаповнених електровакуумних приладів. У цьому напрямі Наум Моргуліс разом зі своїм аспірантом П. Марчуком зробив одне зі своїх найвизначніших відкриттів. Йдеться про докорінне вдосконалення термоемісійного методу перетворення теплової енергії в електричну. Це один з так званих прямих методів перетворення енергії — у відповідних пристроях відсутні такі традиційні компоненти, як парові котли, турбіни і механічні електрогенератори. Є тільки нагрівач того або іншого типу і власне сам термоемісійний перетворювач. Американські дослідники прийшли до цієї ідеї приблизно на 10 років пізніше. Нині ТЕП у поєднанні з ядерним нагрівачем вважається одним з основних кандидатів на енергозабезпечення космічних кораблів, розрахованих на пілотовані міжпланетні подорожі — зокрема, для експедиції людей на Марс. Його роботи здобули високий авторитет як у СРСР, так і за кордоном. Завдяки великому досвіду, київська школа фізичної електроніки була добре підготовлена до розвитку фізики поверхні на новому рівні і зробила у цей напрям вагомий внесок.
Його тісна співпраця з аспірантами принесла світу чимало відкриттів
Прекрасно орієнтуючись у всій фізичній електроніці, вчений міг дуже точно визначати напрями подальшого розвитку цієї галузі науки. Він формулював відповідні завдання своїм співробітникам та аспірантам і доручав їм розробляти оригінальні чи пропрацьовані методики. Це давало можливість його науковій школі постійно триматися на передньому краї тих проблем, які в ній досліджувалися. Наприклад, у співпраці з П. Борзяком та іншими своїми колегами Наум багато зробив для зʼясування природи вторинно-електронної і фотоелектронної емісії. У результаті цих досліджень на початку 1950-х років П. Борзяк запропонував ідею фотоелектронної спектроскопії, яка тепер є одним з основних методів досліджень електронної структури поверхонь. Київська школа фізичної електроніки однією з перших у світі розпочала кількісні дослідження адсорбційних процесів на монокристалічних поверхнях. Зокрема, на доручення викладача його аспірант Д. Городецький освоїв метод дифракції повільних електронів і почав застосовувати його для дослідження атомної структури адсорбованих плівок. Перед цим у світі була майже 30-річна перерва у використанні цього методу. Щотижневі семінари у колективах були обовʼязковими. На них заслуховувалися роботи, що пропонувалися до друку, дисертації, а також реферати цікавих публікацій у журналах. Хоча інтернету тоді не було, бібліотеки були досить добре укомплектовані – передплачували усі вітчизняні, а також основні закордонні фізичні журнали. На семінарах заслуховувалися також доповіді, які мали оголошуватися на різних конференціях. Ці репетиції були надзвичайно корисними, і виступи представників школи на конференціях, як правило, відрізнялися своєю чіткістю й обґрунтованістю, викликали значний резонанс серед колег у всій країні. Моргуліс був одним з учених, які своєю діяльністю здобували високий авторитет для науки України. На визнання його заслуг Національна академія наук України заснувала у 2007 році премію імені Наума Моргуліса. Нею нагороджують за найкращі роботи у галузі фізичної електроніки і фізики поверхні.
Його лекції та іспити запамʼятав кожен студент
В останні 15 років свого життя Моргуліс зосередився на викладацькій роботі і на дослідженнях низькотемпературної плазми, пов’язаних з проблемою термоемісійного перетворення енергії. Він помер 1 вересня 1976 року, у перший день після виходу на пенсію. Наум Моргуліс був безмежно відданим науці, дуже вимогливим до себе, що давало йому моральне право бути вимогливим і до своїх співробітників. Він не терпів неробства, непрофесійності і лінощів, вимагав ефективного використання кожної хвилини. Цікавою була методика здачі іспитів, якої дотримувався вчений. Перш за все він вимагав предʼявити конспекти його лекцій. Ще на початку читання свого курсу він попереджав студентів про те, що конспектом слід заповнювати тільки праву сторінку у розгорнутому зошиті. Ліва ж сторінка має залишатися вільною для самостійної роботи студента – детального виведення формул, виписок із додатково прочитаних статей чи монографій за тематикою лекцій. Під час відповіді студента Наум перегортав конспект, з якого відразу було видно, наскільки ретельно студент попрацював над лекціями, і ставив додаткові запитання, щоб зʼясувати глибину засвоєння матеріалу. А від майбутніх кандидатів наук він вимагав набуття широкого світогляду і ґрунтовних знань, глибину яких він миттєво оцінював влучними і часто несподіваними запитаннями. На кандидатському іспиті також треба було предʼявити конспекти пропрацьованого матеріалу. Вимогливість викладача була дуже високою, а критика – нещадною.