У складний і динамічний час становлення незалежної України та конституційного закріплення основних засад її державного ладу стало відомим імʼя Леоніда Петровича Юзькова, доктора юридичних наук, професора Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, керівника групи наукових консультантів з підготовки проєкту Декларації про державний суверенітет України, члена групи наукових експертів з питань Союзного договору. Навіть простий перелік офіційних посад та громадянських обовʼязків у різних органах, організаціях і закладах справляє надзвичайне враження та дає обґрунтовані підстави для висновку про те, що він був неординарним діячем і фахівцем. Леонід Петрович користувався авторитетом у владних, громадських і наукових колах, а тому йому довіряли виконання складних державних завдань. Далі на ikhmelnychanyn.
Від педагога до юриста – такий шлях пройшов Леонід Юзьков
Народився Леонід Петрович у 1938 році у селі Новоселиця Полянського району на Хмельниччині у селянській сім’ї. Після навчання у педагогічному училищі викладав малювання у середній школі на станції Турчинка Житомирської області. Його педагогічний шлях на певний час перервався строковою військовою службою, яку Леонід проходив у Прикарпатському військовому окрузі. Освіту отримав на юридичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Знання, уміння мислити, шукати, надати думкам точне формулювання привернули увагу викладачів університету, тож Леоніда запросили продовжити навчання в аспірантурі. Під час навчання в аспірантурі на кафедрі державного та адміністративного права юридичного факультету Леонід Юзьков одночасно працював науковим співробітником лабораторії управління та управлінської праці у місцевих радах, а після завершення дисертаційного дослідження обійняв посаду старшого викладача юридичного факультету університету.
У своїх наукових роботах Леонід Юзьков звертав увагу на проблеми українського права
Наприкінці 1960-х років він звернув увагу на актуальну проблему державного права – питання впровадження в організацію і функціонування державних органів досягнення науки управління. Саме він вперше у науці державного права розкрив зміст територіального і територіально-галузевого принципів побудови системи виконавчо-розпорядчих органів місцевих рад. Темою його дисертації на здобуття наукового ступеня стали основи “Системи виконавчо-розпорядчих органів місцевих рад Української РСР і основні напрямки її вдосконалення у сучасний період”. У період з 1973 року по 1990 рік професор працював у Київській вищій партійній школі при ЦК КПУ на посадах старшого викладача, доцента, професора, заступника завідувача кафедри радянського державного будівництва і права. Одночасно проводив дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему “Державне управління у політичній системі радянського суспільства”. У дисертації досліджував проблеми політичної системи на прикладі не лише СРСР, а й закордонних “буржуазних” країн. Саме це було однією з причин, через яку дисертація була піддана критиці у колишньому ВАК СРСР, що й стало причиною першого інфаркту Леоніда Петровича. У 1990 році Леонід Юзьков вирішив повернутися до викладацької діяльності. Під час науково-педагогічної роботи в університеті, професор вів активну державотворчу діяльність. Постановою Верховної Ради УРСР від 24 жовтня 1990 року його включили до складу комісії з розробки нової Конституції УРСР. У 1992 році Юзьков був одним зі співавторів ідеї Державної Думи України – консультативно-дорадчого органу Президента і Кабінету Міністрів, інноваційного органу влади.
Юрист брав активну участь у створення Конституції України
У середині 1980-х років виник задум про нову Конституцію України. Проте у практичну площину ця ідея була поставлена після ухвалення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Вона містить положення про те, що є “основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод”. Визначальною була роль Леоніда Юзькова у роботі над Декларацією. Вона була підготовлена вузьким складом провідних юристів – представників конституційного права, теорії держави та права, адміністративного та міжнародного права. Це стосується і Акту проголошення незалежності України. Період з 1991 року по 1996 рік був етапом переходу від соціалістичної моделі – до суттєво нової моделі, властивої демократичним країнам світу. Відбувався цей перехід шляхом внесення змін і доповнень до Конституції УРСР відповідними законами, у підготовці яких брав участь подільський юрист. Одночасно з цими процесами велася підготовка проєктів майбутньої Конституції України на підставі концепції нової Конституції, яка була ухвалена Верховною Радою УРСР. Її авторами були Л. Юзьков та В. Копейчиков. На основі концепції підготували три проєкти Конституції України, серед яких і власний проєкт Л. Юзькова. Він був орієнтований на парламентсько-президентську республіку з обмеженими повноваженнями Президента України і посиленням позиції Верховної Ради, котра могла проводити розслідування і слухання з будь-яких питань.
Леонід Юзьков створював проєкти ключових актів українського державотворення
За активної участі Л. Юзькова відбулися три міжнародних симпозіуми, присвячені аналізу та експертній оцінці проєкту Конституції України, на яких спеціалісти у галузі конституційного права і правових систем США, Канади, Великобританії, Німеччини, Франції та інших країн критично оцінювали конституційну модель України. Ці роки були зоряним часом для Леоніда Петровича, який виявив при здійсненні покладених на нього функцій та обовʼязків кращі риси державного і громадського діяча, вченого-правознавця та викладача, який гідно представляв державу, громадськість, юридичну науку та освіту незалежної України як усередині держави, так і за її межами. За цей час ним була проведена колосальна проєктувальна, консультативна, науково-дослідна та педагогічна робота, результатом якої стали проєкти ключових актів українського державотворення того часу: проєкт Декларації про державний суверенітет України, Концепції нової Конституції України, офіційні проєкти Конституції України та багато інших проєктів нормативно-правових актів. На жаль, Леоніду Юзькову не довелося дожити до проголошення Конституції України 28 червня 1996 року. У результаті серцевого нападу 2 березня 1995 року Леонід Петрович пішов з життя. Похований з державними почестями у Києві на Байковому кладовищі. На його честь названо вулиці у різних містах і селах, встановлено меморіальні дошки, для кращих студентів вищих навчальних закладів запроваджено іменні стипендії. Вшануванням пам’яті Леоніда Петровича Юзькова займається Конституційний Суд України. На дев’ятому поверсі Конституційного Суду України розташовано портретну галерею тих, хто у різні роки займав пости Голови Конституційного Суду України. Відкриває цю галерею портрет Леоніда Петровича Юзькова. У 2008 році на пошану професора Леоніда Юзькова вийшла збірка наукових праць під загальною редакцією А. Стрижака і В. Тація. Видання містить правові аспекти органів влади та написані Леонідом Петровичем праці. Авторами статей розкривається правотворча діяльність професора.
