Важливе місце у духовно-мистецькій культурі українського народу з давніх-давен посідала вишивка. Серед багатої мистецької спадщини вишивок України, своїм колоритом і орнаментикою, складною технікою виконання насамперед вирізняються подільські вишивки. З орнаментами вишивки пов’язана символіка добра, добробуту, краси, щастя, здоров’я, сили, захисту від усього злого й лихого в житті. Упродовж історичного й культурного розвитку Поділля формувалися певні локальні особливості, які проявлялися в орнаментальних мотивах і композиції, колористиці й техніках виконання, що дбайливо передавалися з покоління в покоління. Кожний район, навіть кожне село вирізнялися своїми узорами. Тому вишивка – це не лише художнє оформлення речей, але і своєрідне світобачення, відтворене специфічними художніми засобами. Далі на ikhmelnychanyn.
Мотиви подільської вишивки
До архаїчних форм орнаментації, які трапляються у подільських вишивках належать зображення фантастичних диво-птахів, грифонів, сиринів, жіночої фігури з розширеним донизу трикутним одягом, піднятими догори руками та головою. Мотиви народної орнаментики здебільшого поділяють на геометричні (абстрактні), фітоморфні (рослинні), зооморфні (тваринні), орнітоморфні й антропоморфні. До геометричних своєю чергою належать: найпростіші геометричні елементи (риски, смуги, крапки, цятки), елементарні гомогенні знаки з прадавньою семантикою (кола, ромби, спіралі тощо), композитні знаки, скомпоновані за різними способами симетрії, знакові та ізоморфні зображення живих істот, рослин, небесних тіл, міфологічно-фольклорних персонажів. Багатою на геометричні орнаментальні мотиви є характерна для Поділля вишивка технікою занизування, або “низь”. Насамперед подільська низинкова вишивка представлена спіралями та ромбами різних модифікацій. Спіралі стилізовані ламаною лінією. Ромби здебільшого мають подовжені й перехрещені сторони у вигляді ріжків або гачків. Але відрізняють один узор від іншого найтонші нюанси геометричних штрихів. Так, ламана лінія з виступами та рисками – це “хміль”, а без виступів – “вуж”.
Дерево у подільській вишивці має особливе значення
Дерево – диво з див: восени вмирає, а навесні оживає. Тому навколо прикрашених дерев водили веснянки, на дерево дівчата вішали купальські віночки. Спонукала поклонятися дереву ще й турбота про рід. Коли навесні на верхівці гілки з бруньок з’являлися три нові пагінці, люди сприймали їх як триєдиний символ продовження роду (батько – мати – дитина). Одним з найдавніших зображень є дерево життя, що уособлює образ матері-природи. Культ його походить із прадавніх часів.
Дерево життя у давні часи зображували також у вигляді тризуба. Окрім того, мотив “дерево” символізував філософське розуміння минулого, сучасного і майбутнього. Разом з “деревом” вишивали фантастичних птахів, розміщуючи їх біля кореня, на середині стовбура й на вітті, що свідчило про міцність і незнищенність роду. Для своїх чоловіків подолянки вишивали на сорочці голе “дерево” як символ довгого життя, міцного здоров’я, сімейного щастя. На подільських рушниках вишивали дерево життя, яке нагадує людську постать з піднятими догори руками. Це стилізоване зображення одного з найдавніших символів-оберегів.
Як втілюється у подільській вишивці образ берегині?
Постать-дерево символізує образ прадавньої великої богині або берегині. Її культ завжди пов’язували з культом життєдайної матері-землі, яку прославляли як джерело народження всього живого. Спочатку берегиню зображували у вигляді перехрещених подвійних рисок. Вони часто трапляються у вишивках і писанках східного і західного Поділля. За трипільської культури, берегиню вважали богинею захисту домашнього вогнища, родини. Вона символізувала материнство у древніх слов’ян. Це ще був залишок матріархату, коли панував культ матері, культ жінки, яка очолювала родину. На вишитих рушниках східного Поділля зафіксовані такі різновиди: “дерево на яйці”, “дерево-розетка”, “дерево-вазон”, “дерева із сонцями”, групи дерев, кутові квіткові орнаменти. Особливістю візерунка “дерево на яйці” є гігантські листки, які нагадують людські долоні з пальцями, і наявність двох “коренів” і “яйця”, на зразок циліндра під стовбуром. “Дерево-розетка” – дерево з кроною і коренями, у вигляді літери “ж”, як у давнину іноді зображали дерева. “Дерево-вазон” – вишукані, художньо довершені образи пізнішого походження. “Дерева із сонцями” – три досить умовні дерева, навколо кожного з яких у верхів’ї розміщено по два прямокутники, обрамлені сваргоподібними гачками як символ сонця. Іноді трапляються мотиви з двома сонцями навколо світового дерева – це можуть бути зимове і літнє сонце. Вони символізують очі, якими дивиться на світ велика богиня.