Хмельничанин Павло Гула тріумфально увірвався у професійний бокс. А разом зі спортивною карʼєрою чоловік поєднує посаду чиновника, війну на Сході та читання книг. Далі на ikhmelnychanyn.
Чому Павло обрав саме бокс?
Ініціатором занять боксом став брат Павла. Адже хлопця постійно ображали у школі і він просив про допомогу. Тож у віці 10 років хлопець відвідав перше тренування. Коли починав займатись спортом, серйозно цю справу не сприймав та пропускав заняття. Та вже за рік, у віці 11 років поїхав на всеукраїнський турнір у Тернопіль. Перше змагання спортсмена й одразу друге місце. Це змотивувало хлопця ще краще готуватись до наступних боїв. Як і в кожного спортсмена, було чимало звільнень від уроків під час підготовки до змагань. Після змагань у Тернополі тренер побачив, що у Павла є дані для боксу. Далі почались серйозні щоденні тренування. Перші змагання були у Херсоні. Це був Міжнародний турнір класу “А” пам’яті майстра спорту СРСР Миколи Мангера. Тоді боксер став третім через програш вірменину. Потім спортсмен став першим на турнірі Анатолія Чумакова. Це місцевий турнір у Хмельницькому. Згодом був турнір у Чернівцях, тут боксер посів перше місце. На першому всеукраїнському турнірі хмельничанин став першим. У віці 12-13 років потрапив до збірної України. Був у збірній і серед юніорів віком 14-15 років та молоді у віковій категорії 16-17 років. А у 16 років Павло Гула став чемпіоном України. На чемпіонаті Європи посів пʼяте місце, а через 2 роки став срібним призером чемпіонату світу. Улюблена комбінація боксера – коли лівий удар проходить у живіт, а правий у голову. А от забобонів Павло немає. Єдине, що любить робити на тренуваннях – мотати на руки бинти різних кольорів. У своїх вчинках Павло рівняється на рідного брата і на самого себе. Боксер не створює собі кумирів, проте відзначає стиль українського спорстмена Олександра Хижняка. У 2017 році він став чемпіоном світу та Європи. У вільний час боксер вкладає сили у розвиток. Вчить іноземну мову, читає різну літературу, вчить вірші та опановує різні техніки. Також боксер тренується щодня двічі на день. О 8 ранку та після роботи – ближче до 18:00.
Чому замість боксу обрав службу в ЗСУ?
У 18 років після чемпіонату світу боксер одразу пішов в армію. Відслужив три роки. В армії також виступав на змаганнях по рукопашному бою, підтримував форму, хоч і не завжди була така можливість. Чоловік у 21 рік пішов воювати у зону ООС, ротація була у період з 2019 року по 2020 рік. У складі Сил спеціальних операцій ЗСУ він захищав Луганщину. Пішов на контракт за власним бажанням. Війна дала зрозуміти спортсмену, що знання, вміння та фортуна – це найважливіші компоненти, які мають бути у кожного військового. Після служби Павло працював головним спеціалістом в управлінні молоді та спорту Хмельницької міської ради. Він відповідав за спортивні заходи міста. У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення РФ знову вступив до лав захисників України. У 2023 році Павло отримав Премію Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування. Цією премією було відзначено 10 українців. Лауреатам вручили дипломи та грошову винагороду у розмірі 65 тисяч гривень.
Тату із портретом Степана Бандери
Тіло боксера прикрашає тату із зображення націоналіста Степана Бандери. Коли Павло був на Сході, татуювання з ідеологом українського націоналістичного руху вже було на його тілі. Він мав націоналістичні погляди ще до армії. Інші тату – герб та червоно-чорний прапор набив у 2017 році. А Степана Бандеру – після року служби. Під портретом – його гасло “з москалями немає спільної мови”. Павло обрав для себе саме портрет Степана Бандери, адже він – ідеолог та політик. Портрет лідера ОУН набивали 9 годин за два сеанси.