У 20-х роках 20 століття мешканці Хмельницької області мали змогу відвідувати вистави професійних труп і бачити у місцевих театрах відомих гастролерів. Серед зіграного театральними трупами репертуару переважну більшість складали жанри розважального характеру, рідше – пʼєси. Для приваблення глядачів та підвищення власних прибутків театральні антрепренери поряд з виставами влаштовували різноманітні розважальні заходи. Театральні постановки були одним із важливих напрямків у діяльності товариств “Просвіта” та культурно-просвітницьких організацій національних меншин. Далі на ikhmelnychanyn.
З 1918 року до міст та сіл на Хмельниччині приїжджали на гастролі професійні театри
Дослідження місцевої періодики дозволяє скласти уявлення про численні гастролі професійних труп у населених пунктах Хмельниччини. 22 серпня 1918 року у Камʼянці-Подільському у міському літньому театрі на Новому бульварі Український Ювілейний театр товариства “Народний Дім” під керівництвом Л. Розлуцького мав ставити драму “Украдене щастя”. Восени 1918 року українська трупа під керівництвом О. Пеньковича і М. Тумаса виступала у Камʼянці-Подільському у театрі “Гігант”. За режисурою Т. Калюжного та його помічників були зіграні постановки: “Нещасне кохання”, “Сватання на Гончарівці”, “Запорожець за Дунаєм”, “Вій”, “Есфір Боговідступник”.
Проскурів довгий час був позбавлений гарного театру. Російсько-українська опереткова трупа Моржакова і Борикова була ангажована театром Шильмана після капітального ремонту приміщення та встановлення нової декорації. Ця трупа грала оперети у великому акторському складі, з великою кількістю костюмів, гарним гримом, чудовою хореографією. Але публіка не поспішала відвідувати театр, оскільки ще мало знала про те, що балаганщину змінило справжнє мистецтво. Влітку у Камʼянець-Подільському у театрі “Гігант” грала київська єврейська оперетково-драматична трупа під керівництвом А. Вольфсона і І. Винокура. З усіх зіграних вистав найкраще була поставлена пʼєса М. Аренштейна “Цірис фин Киндер”. Оркестр і хор на чолі з досвідченим Винокуром легко виконував музичні твори. Добре грали актори Бернардов, Лятович, Винокур, Брагина, Анципович. Проте оглядач рубрики “Театр і мистецтво” камʼянецької газети не без сарказму писав, що решті акторів потрібно було вдосконалювати свою акторську майстерність. До того ж артисти під час виконання танців були схожі на “олімпійців у хмарах” через брудну підлогу на сцені. 6 серпня відбувся бенефіс актора С. Бернардова за участю актриси А. Винокур.
Організатором сталого театру було товариство “Просвіта”
Головним організатором аматорських театральних колективів були місцеві товариства “Просвіти” – Народні доми у Камʼянці-Подільському. При місцевій “Просвіті” діяв аматорський драматичний гурток. У Народному домі аматорами були показані благодійні вистави “Панна Штукарка” і “Кума Марта”. Готувалася до показу пʼєса В. Винниченка “Панна Мара”. 21 жовтня відбувся концерт-вистава для учнів всіх шкіл міста та 22 жовтня урочистий концерт-вистава з нагоди відкриття Камʼянець-Подільського державного українського університету. Драматичний гурток “Просвіти” за режисурою А. Гальвіцького поставив виставу “Гетьман Дорошенко”. Головним розпорядником драматичного гуртка був І. Ракочи. Окрім просвітянських театральних вистав, у Пушкінському Народному домі відбувалися виступи: скрипалів М. Ерденко, В. Коханського, артистів Л. Сибірякова, І. Мілявської-Березкіної, піаніста П. Сіроти, концерти Камʼянець-Подільського Українського національного хору, виступи відомої артистки Златової, артистів московської опери Зиміна К. Масальського й К. Червинської.
Камʼянець-Подільська “Просвіта” прагнула створити сталий український театр. Задля цього, невдовзі після утворення товариства “Вільний театр”, вона розпочала переговори про організацію у Києві української трупи для Камʼянця-Подільського. У газеті “Відродження” відзначалося, що у Камʼянці-Подільському є робота для Державного театру або ж одного з київських театрів, бо губернський центр повинен мати розумну розвагу, яка б виховувала, розвивала і давала моральне задоволення. Аматорські театральні вистави були не лише засобом культурно-просвітньої роботи “Просвіт”, але і дієвим методом для покращення фінансових справ товариств. Наприклад, 18 серпня у Жванці гуртком української молоді було влаштовано вистави на користь місцевого товариства “Просвіта”. Шкільна зала, де показали вистави на одну дію “На Україні” і “Бувальщину”, була переповнена глядачами. Організацією вистав керував М. Ястремський. Було зібрано 600 карбованців. 3 успіхом також пройшла і вистава “Наталка Полтавка”. У залі були присутні глядачі з навколишніх сіл. Товариством “Просвіта” у Жванці для українських вистав планувалося відкрити зимовий театр з просторим глядацьким залом, великою сценою, вбиральнями і фоє.
У селах на Хмельниччині здебільшого показували вистави аматорського театру
Якщо у містах і містечках відбувалися різноманітні театральні дійства у постановках професійних та аматорських труп, то на селі практично єдиними виставами були театральні постановки “Просвіт”. Саме на них покладалося завдання надати селу “розумну розвагу”, де б селяни змогли не лише відпочити. Найбільш активний і дієвий аматорський театральний гурток мала “Просвіта” села Женишківці Летичівського повіту, яка у період з 6 травня до 29 серпня 1918 року влаштувала 14 вистав. Найперше артистичним гуртком серед населення у селі була проведена робота, щоб відродити “національну свідомість, розвинути любов до рідного краю, зазначити красу рідної мови і пісні, щоб дати “темному” селянству зрозуміти, що вистава не та “кумедія, де б’ють на животах каміння і ходять вверх ногами, а дзеркало життя, в якому кожний бачить свої гарні і погані креси”.
Театральні вистави викликали різну реакцію аудиторії
Вистави позитивно впливали не лише на молодь, але й старше покоління, проте “більшість селян дивились на вистави вороже, як на зло і розпутство”. Траплялися випадки, коли п’яний гурт вривався перед виставами до школи, намагаючись вчинити погром. І тільки розʼяснення авторитетних членів товариства рятувало ситуацію.
Під час першої вистави бриніли розбиті вікна, чувся кругом школи свист, “цинічні” викрики. Проте вже друга і наступні вистави проходили спокійно. 28 серпня відбулась пʼєса “Сватання на Гончарівці” у супроводі власного оркестру. На театральні вистави до місцевої шкільної зали, попри польові роботи та жнива, окрім місцевих селян зʼїжджалося багато глядачів з сусідніх сіл і навіть містечок. 29 вересня у селі показали пʼєсу за поемою Т. Шевченка “Невольник”. На майбутнє планувалися пʼєси “Борці за мрії”, “Назар Стодоля”, “Повернувся із Сибіру”.
Восени 1918 року просвітянським драматичним гуртком у селі Ружична були зіграні вистави “Панська хворість”, “Кум-мірошник”, “Бувальщина”, “Наталка Полтавка”, “Борці за мрії”, “На перші гулі”. Радою товариства пʼєса “Борці за мрії” була визнана з власного досвіду незрозумілою для селян. У селі Леваді-Карабчієвській Камʼянецького повіту місцеве товариство “Просвіта”, маючи кілька талановитих людей, бажало поставити декілька вистав для покращення свого матеріального стану. Проте нічого не вийшло, бо всі кошти товариства були витрачені на декорацію та підготовчі роботи, а саму виставу так і не виставили через неможливість отримати дозвіл на неї.
