Хмельниччина подарувала світу спорту багато талантів, і в нашій статті ми розкажемо про один з найяскравіших. У 1972 році Анатолій Бондарчук увійшов в історію як чемпіон Олімпійських ігор, і це далеко не єдине його спортивне досягнення. Далі на ikhmelnychanyn.
Пошуки та підготовка
Майбутній чемпіон народився 31 травня 1940 року на Хмельниччині, в місті Старокостянтинів. Від самого початку Анатолій мав тільки один шлях – вирости сильною людиною. Бо на дитинство спортсмена припали події Другої світової війни, важкі післявоєнні роки.
В юності Анатолій навчався в Старокостянтинівській спортивній школі № 6, опановував метання ядра та диску. Хлопець мав певні успіхи у легкій атлетиці, але не очікував, що з цього вийде щось серйозне. Вершиною мрій Бондарчука було звання “майстер спорту”, про олімпійські медалі він навіть не думав.
Несподіванкою стала і дисципліна, що принесла спортсмену успіх. Анатолій вперше спробував себе в метанні молота, коли вже навчався в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті. Знахідка була випадковою: на міських змаганнях Анатолій підмінив молотобійця, що не зміг взяти участь через хворобу. Так сталося, що молот ліг в руку Бондарчука краще за ядро чи диск. Свій подальший розвиток він сконцентрував на цій дисципліні.
Спортивні досягнення
У 1969 році встановив світовий рекорд з метання молота – 74,68 м. Того ж року перевершив самого себе та встановив новий рекорд – 75,48 м. Особистий рекорд – 77,42 м.
1969 рік був надзвичайно плідним в спортивній кар’єрі Анатолія Бондарчука: став чемпіоном Європи, отримав звання заслуженого майстра спорту, був визнаний найкращим легкоатлетом України. На чемпіонаті Європи 1969 року виборов золото.
В 1970 році був визнаний найкращим легкоатлетом СРСР. У 1971 році на чемпіонаті Європи взяв бронзу. На Олімпійських іграх 1972 року став золотим призером. На Олімпіаді 1976 року завоював бронзову медаль.
Тренерська діяльність
Далеко не кожен успішний спортсмен здатен бути хорошим тренером. Але Анатолій Бондарчук не з тієї категорії, він отримав вищу педагогічну освіту та проявив себе як сильний викладач. Він зазначав, що тренувати іншого спортсмена набагато важче, ніж будувати власну спортивну кар’єру. Бо відповідальність вища, ще й розповсюджується на декількох підопічних. Охочих тренуватися у Бондарчука завжди було немало.
Але потрапити до такого наставника міг, звісно, не кожен. З фізичних параметрів тренер найбільше цінував здатність бути швидким. Але на розкриття фізичних даних спортсмена потрібен час, у той час, як риси характеру впадають в очі від самого початку. У своїх учнях Бондарчук найбільше цінував такі риси як завзятість, незламна цілеспрямованість та навіть фанатизм у хорошому сенсі.
Бондарчук розкрив світу багатьох видатних спортсменів. Серед них Юрій Сєдих, Юрій Тамм, Андрій Абдувалієв. Юрій Сєдих – олімпійський чемпіон у 1976 та 1980 роках. Отримав срібну медаль з метання молота на Олімпіаді 1988 року, срібну медаль чемпіонату світу 1983 року. Став триразовим чемпіоном Європи. Юрій Тамм – дворазовий бронзовий призер Олімпіад 1976 та 1980 років, також завоював срібну медаль чемпіонату світу з метання молота 1997 року. Андрій Абдувалієв – дворазовий чемпіон світу, чемпіон Олімпіади 1992 року.
Анатолій Бондарчук завжди вважав, що тренер має бути творчим, шукати нові шляхи у навчанні спортсменів. Саме він придумав на тренуваннях метати “млинці” від штанги, і це давало хороший результат. Втім він зазначав, що експеримент заради експерименту – це неправильний підхід. Тому перед практикою ретельно вивчав теорію, читав відповідну літературу.Анатолій Бондарчук і сам є автором понад 25 книг на тему спорту та тренувань. Багато з них були перекладені іноземними мовами та досі мають попит за кордоном.