Мережа публічних бібліотек Хмельниччини складає понад 740 установ, з яких 3 обласні, у тому числі одна універсальна наукова, спеціалізовані бібліотеки – обласна бібліотека для дітей та обласна бібліотека для юнацтва, 746 міських та сільських бібліотек територіальних громад області, з яких 30 є центральними. В їх фондах зберігається понад 8 мільйонів примірників книг та інших друкованих видань. Далі на ikhmelnychanyn.
Щорічно послугами користуються понад 500 тисяч жителів області, причому частка тих, хто використовує бібліотеку та її послуги онлайн через сайти, блоги сторінки у соціальних мережах зростає. Звичними для бібліотек стали електронні каталоги, електронні бібліотеки, онлайнові бібліотечні заходи через додаток “Zoom”, сервіси електронної доставки документів та інші, доступні читачам зі свого мобільного пристрою. Якою є індустріальна архітектура Хмельницького – дізнавайтесь тут.
Функції бібліотеки на початку 20 століття
Вперше питання про те, аби книгу можна було читати широким верствам населення, громадськість тодішньої губернії підняла ще у 19 столітті. З дозволу імператора Олександра були відкриті загальнодоступні бібліотеки – у 1866 році Камʼянець-Подільська, а згодом з 1901 року – Проскурівська міська бібліотека. Щоправда, фонди бібліотек складали книги російською мовою, а користування ними у бібліотеках було виключно за плату.
Напередодні утворення Хмельницької області у 30-х роках 20 століття бібліотеки та хати-читальні були покликані долати неписемність, готувати кадри спеціалістів сільського господарства. У 1937 році мережа загальнодоступних бібліотек становила 1001 установу. Працівники бібліотек долучались до боротьби з пияцтвом, релігійними забобонами, їх діяльність правила як чинник успішних політичних і господарських кампаній з хлібозаготівлі та кооперації. У таких умовах кадри бібліотек підбирались досить ретельно, а їх підготовкою займались спеціальні навчальні заклади.
Таким на території області був Проскурівський технікум політпросвіти, при якому у 1934 році було відкрито бібліотечний відділ. З утворенням області з адміністративним центром у місті Камʼянець-Подільський на базі міських відкривались обласні бібліотеки для дорослих та для дітей. Питанням складу і змісту бібліотечних фондів надавалось вагомого значення, через що вже у післявоєнний період до бібліотек безоплатно почали надходити книги з Державного літературного фонду, по одному примірнику від усіх видавництв союзних республік. Зрештою, на кінець 1944 року книжкові фонди лише однієї обласної бібліотеки для дорослих налічували 35 тисяч видань.
Цензура на книги
Наприкінці 40-х років 20 століття доступ до книжкових фондів публічних бібліотек був закритим. Читачам суворо заборонялось самостійно вибирати книги. Кожну книжку, яку брав читач, мав перевіряти бібліотекар на предмет ідеологічної “чистоти”. Порушників чекали дисциплінарні стягнення.
Цензура за читацьким вибором книг була поширеним явищем і у 50-х роках 20 століття. Ідеологічно шкідлива література, “чистоту” якої визначали спеціально створені комісії, потрапляла спочатку у списки забороненої літератури, а згодом – на вилучення у сільських та міських бібліотеках та на зберігання в обласному центрі. Лише одного року до архіву обласної бібліотеки для дорослих таким чином потрапило 693 книги.
Пропаганда літератури та керівництво читанням були провідними у роботі з читачами загальнодоступних бібліотек області у 1960-х роках. Їх мережа у 1956 році зросла до 1475, а загальний фонд літератури налічував 5 мільйонів примірників. Бібліотекар був не лише порадником у виборі літератури, але й пропагандистом і агітатором. При бібліотеках створювались лекторські групи, що виїжджали на виробництво, у підшефні колгоспи на посівні для агітаційних кампаній. Практикувались пересувні бібліотеки на різних підприємствах та в організаціях. Таких від обласної книгозбірні для дорослих було створено понад 100 одиниць.
Відчутне послаблення цензури стало помітно, коли було організовано відкритий доступ читачів до книжкових фондів бібліотек. Цей принцип відкритості і доступності книжкових багатств є пріоритетним і у 21 столітті для усіх загальнодоступних бібліотек.
Зʼїзд бібліотекарів Хмельниччини
У 1960-х роках зростає роль публічних бібліотек як центрів краєзнавства, збору цінних відомостей про село та його вихідців, книг місцевих письменників. Бібліотеки писали літописи села, збирали вирізки з газет і накопичували краєзнавчі теки. Про вагому суспільну роль публічних бібліотек у громадському житті області засвідчив проведений вперше не лише на теренах області, але й в Україні 13 березня 1964 року І зʼїзд бібліотекарів Хмельниччини. Він зібрав у стінах обласного театру понад 800 учасників – від заступників голів райдержадміністрацій та голів сільських рад до сільських бібліотекарів. У виступах учасників констатовано, що в області на 1526 населених пунктів діяли 1397 масових бібліотек з книжковим фондом 8,2 мільйона примірників.
Центральна бібліотечна система
У середині 1970-х та на початку 1980-х років на Хмельниччині публічні бібліотеки почали обʼєднуватись за адміністративним принципом у централізовані бібліотечні системи на чолі з центральною бібліотекою. Відтоді центральна бібліотека опікувалась комплектуванням, обліком усіх фондів бібліотек міста чи району, здійснювала зведену каталогізацію, надавала методичну і практичну допомогу низовим філіям, допомагала у плануванні роботи та узагальнювала кращий досвід і статистичну звітність інших бібліотек системи.
3 початку 1990-х років проривом у бібліотечних технологіях надання доступу до бібліотечних ресурсів і послуг стало застосування компʼютерної техніки та автоматизованих бібліотечних систем. Перші автоматизовані робочі місця зʼявились у бібліотеках завдяки їх участі у проєктній та грантовій діяльності. Проєкти “LIB”, “Libl”, “Бібліоміст” були підтримані Посольством США, Всеукраїнською громадською організацією Українська Бібліотечна Асоціація та організацією “IREX”. Від них надійшли сучасні компʼютери спочатку в обласні, згодом – у центральні районні бібліотеки-філії.
У Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці у 1996 році було 3 персональні компʼютери, у 2000 році відкрито інтернет-місце для користувача. У публічних бібліотеках області перший компʼютер зʼявився у 2000 році у Хмельницькій центральній бібліотеці. Вже наступного року у бібліотеках було 6 компʼютерів, у 2003 році – 72 компʼютери, у тому числі 46 – в обласних, 17 у центральних міських бібліотеках та 9 компʼютерів у центральних районних бібліотеках.
Важливим джерелом надходження компʼютерної техніки до бібліотек області стала реалізація у 2021 році проєкту Міністерства цифрової трансформації “Дія. Цифрова освіта”. На Хмельниччину було передано 300 одиниць техніки, що дозволило відкрити у 150 сільських бібліотеках цифрові хаби та почати навчати дорослих читачів цифровій та медійній грамотності.
З використанням сучасних технологій у низці бібліотек діють клуби медіапросвіти з прав людини “Docudays UA”, у рамках яких розглядають права людини через документальне кіно. Маючи спеціальне обладнання та навички, у Полонській громаді центральна бібліотека реалізує проєкт “Тифлостудія Окуляр” та допомагає слабозорим читачам, у Чемеровецькій громаді бібліотекарі реалізують екологічний проєкт “Мобільний інфобот “Бережи громаду – сортуй сміття”, бібліотекарі Віньковецької громади освоюють соціальні мережі. Публічні бібліотеки області демонструють підтримку усіх процесів, що відбуваються в державі та області і разом зі своїм народом долають нові виклики.