19 Березня 2024

Великодні традиції на Проскурівщині 

Related

Як вибрати чоловічі сандалі? Поради щодо вибору чоловічого взуття

Будь-якої пори року чоловіки віддають перевагу зручному взуттю. Влітку...

Храм святих Петра і Павла на Городоччині – відродження духовної та архітектурної памʼятки 

Християнська віра є основою духовності та культури українського народу....

Яким Левич – художник з особливим баченням реальності

Творчий доробок художника Якима Левича постає не лише як...

Борис Негода – художник, який завжди зберігав оптимізм

Борис Негода завжди вирізнявся своєрідним світобаченням, особливим, притаманним лише...

Володимир Лис – композитор з кольоровим слухом

Музика - особливий вид мистецтва, який постійно “живе” поруч...

Share

Великдень — улюблене свято українців. Це головне свято у календарі православних християн. Щороку наші співвітчизники ретельно готуються до Великодня: прибирають оселю, прибудинкову територію, печуть паски, фарбують крашанки та писанки, складають великоднє меню. А як святкували це світле свято наші предки? Сьогодні ми поговоримо про великодні традиції, яких дотримувалися у нашому регіоні сотні років тому. Деталі читайте на сторінках сайту ikhmelnychanyn.com з посиланням на сайт “Всім”.

Великдень символізує оновлення, тому святкували в новому одязі

Напевно, у більшості українців Великдень асоціюється з добром, оновленням, теплом. Це, дійсно велике свято у житті кожного християнина, адже воно нагадує, що Ісус Христос віддав своє життя за кожного з нас. Ісус переміг смерть та на третій день після розп’яття воскрес. Ісус Христос спокутував людство від гріха. Саме тому до цього свята всі ретельно готуються. Не виключенням були і наші предки. 

На Проскурівщині існувала традиція — зустрічати Великдень у новому вбранні. Одяг обов’язково мав бути світлих тонів. Сотні років тому не було магазинів чи шоу-румів, тому жінки шили одяг самостійно. До цієї роботи бралися заздалегідь аби встигнути до свята. На Великдень ошатно одягнені мали бути всі члени сім’ї, тому у жінок було багато роботи. Крім того, оновити потрібно було і оселю: білили хату, розмальовували стіни, піч, обов’язково прибирали. Все це лягало на плечі жінок, а чоловіки стежили за порядком на дворі. 

Підготовка у “Страсний” тиждень

“Страсний” тиждень починався у наших предків дуже активно, адже до Великодня необхідно було зробити багато роботи. Також цього тижня згадували про усі страждання Ісуса Христа. 

У понеділок, який називають Великоднім, вставали ще до сходу сонця. На Проскурівщині жінки змащували жовтою глиною долівку на призьбі та прибирали в хаті. Після обіду обов’язково йшли на город, адже до Чистого четверга необхідно було посадити все насіння. 

У вівторок, за традицією, прали одяг. Звичайно, тоді не було пральних машинок, тому жінки все прали вручну. Якщо дозволяла погода, то на вулицю виносили текстиль, подушки, покривала аби все гарно провітрилося весняним вітром. Чоловіки теж не сиділи без роботи. У цей день вони оглядали поля та заготовляли дрова для випікання пасок. 

У середу дівчата на Проскурівщині готувалися до розписування крашанок і писанок. Для цього вечері вибирали яйця, готували віск, природні барвники. 

Четвер був найважливішим днем у “Страсному” тижні. Традиційно жителі Хмельницької області вставали до сходу сонця та вмивалися водою у якій цілу ніч лежали вироби зі срібла. Вважалося, що такий обряд на цілий рік вбереже від нечисті. А ще у цей день стригли дітей. Тут також є прикмета — аби голова не боліла. Потрібно зазначити, що у Чистий четвер у церкві запалювали вогонь. Свічку з вогнем потрібно було донести додому. Вважалося, що ця свічка є оберегом для будинку.

Приготування пасок

У Чистий четвер займалися приготуванням пасок, але саме місили тісто, додавати різні інгредієнти. За цю роботу бралися жінки з досвідом, у кожної був свій рецепт. В жодному разі біля тіста не можна було кричати. Розмовляти потрібно було тихо, а коли місили тісто, то необхідно мовчати. Перед роботою обов’язково прочитати молитву, очистити думки та душу. В іншому випадку паска могла не вийти. А ось випікали паски у Страсну п’ятниця, а не в четвер, як це робить більшість хмельничан. Все робили з добрими думками. Господині пекли паски в печі та мали слідкувати аби вони добре спеклися. Під час випікання дверима ніхто не грюкав та по хаті не бігав. Через це паски могли “сісти”. Паски витягували обережно та клали на рівну поверхню аби вони охололи. 

Потрібно зазначити, що у Страсну п’ятницю нічого не їли. 

У суботу розписували писанки. У нашому регіоні було багато ритуалів пов’язані з цим дійством. У кожному населеному пункті різні орнаменти розпису. Але всі були пов’язані з гарним врожаєм. 

Цікавою традицією на Проскурівщині було розпалювання багаття в ніч перед Великоднем. Воно символізувало очищення. Це вогнище присвячували Ісусові. А ще в ніч перед святом не можна було спати. В нашому регіоні вважалося, що якщо спати перед Великоднем, то цілий рік будеш кволий. А ще можливі втрати по господарстві та поганий врожай. Тому ніхто не хотів ризикувати.

Святкування Великодня 

До церкви на службу йшли всією родиною. У кошик клали паску, яйця, ковбасу та хрін. Коли йшли до церкви, то залишали в хаті світло та відкриті ворота. Вважалося, що коли сім’я у церкві, до оселі може завітати Ісус чи померлі родичі. 

Святкували це світле свято у родинному колі. Снідали відразу після служби. Спершу їли освященне яйце, яке розрізали на всіх членів сім’ї. Після трапези чоловіки ходили в гості до родичів. І досі вважається, якщо першим до оселі на свято зайде чоловік, то буде успішним весь рік.

Святкували на Проскурівщині Великдень три дні і виконували звичай “христування”. При зустрічі вітали один одного фразами: “Христос Воскрес”, а у відповідь мали відповісти “Воістину Воскрес”. Все це повторювали тричі. Такий звичай існує на території Хмельницької області досі. 

Також під час святкування співали гаївки, обливалися водою. 

Світле свято Воскресіння Христове люблять святкувати хмельничани. Щороку чекаємо на Великдень і чекаємо на милість Божу для нашого регіону, для нашої Батьківщини. Звичайно, це не всі традиції, яких дотримувалися наші предки під час святкування Великодня, адже у різних куточках Хмельницької області були свої звичаї та обряди. Але хочемо додати, що готувати до Великодня потрібно не оселю чи святковий стіл, а душу. Господь дивиться не на чисте житло чи гарне вбрання, а на добрі вчинки, думки, світлі помисли.

Сподіваємося, наших матеріал був для вас пізнавальним та цікавим і ви більше дізналися про традиції святкування Воскресіння Христового на Проскурівщині.

А яких традицій дотримується ваша родина? Чекаємо на ваші коментарі у соціальних мережах. Нам важлива ваша думка.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.